КОМПЛЕКСНЕ ОЦІНЮВАННЯ ТА ТАМУВАННЯ БОЛЮ В ПЕДІАТРИЧНІЙ НЕОНКОЛОГІЧНІЙ ПАЛІАТИВНІЙ ДОПОМОЗІ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ

Анотація

Анотація. Педіатрична неонкологічна допомога представлена багатовекторними завданнями. Одним з них є виявлення, оцінювання, контроль та терапія хронічного больового синдрому. У педіатричній неонкологічній допомозі оцінювання больового синдрому є важливою складовою менеджменту пацієнтів, однак ця проблема залишається недостатньо вивченою і недоопрацьованою. Метою дослідження є аналіз ефективності засобів фізичної терапії у процесі тамування болю у дітей, які потребують неонкологічної паліативної допомоги. Для вивчення проблеми добиралися методи дослідження, які відображатимуть: аналіз та узагальнення даних науково-методичної та спеціальної літератури, документальних матеріалів, збір анамнезу, об’єктивне обстеження. Для оцінки інтенсивності болю використовувалися: Дитяча шкала для оцінки болю за виразом обличчя Вонга-Бейкера (1988), Оцінка болю у дітей, які не вміють говорити або з порушеннями мовленнєвої функції (з 6 міс. до 7 років) – шкала FLACC, візуально-аналогова шкала (VAS), Дитяча шкала обстеження ступеня болю KUSS (1998). Дослідження проводилося на базі навчально-реабілітаційного центру «Особлива дитина». Результати дослідження. Аналіз оцінювання болю у дітей засвідчив, що всі пацієнти страждають від хронічного болю різної інтенсивності. Під час проведення оцінювання було систематизовано фактори, які враховувалися під час оцінювання болю: час доби появи болю, тривалість, локалізація, частота, провокуючі фактори; можливість дитини самостійно повідомити про біль; виявлення нехарактерної поведінки невербальної дитини, яка засвідчує про переживання болю. Пацієнти групи порівняння отримували терапію болю, яка зазначена в Уніфікованому клінічному протоколі паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі. Пацієнти основної групи отримували терапевтичні послуги, представлені позиціонуванням, ортезуванням, масажем, танцювально-руховою терапією, виконанням терапевтичних вправ під музичний супровід, з гімнастичними предметами. Критерієм ефективності терапії болю було збільшення періодів ремісії больових симптомів, зниження інтенсивності болю та тривалості дискомфортних відчуттів. Поточне контрольне обстеження проводилося в динаміці через 6 місяців та через 12 місяців. Таким чином, у пацієнтів основної групи біль середньої тяжкості знизився у 13 (54%) пацієнтів, сильний біль – у 5 (21%) пацієнтів, надмірний біль – у 3 (13%). У групі порівняння надмірний біль пройшов у 1 (4%) дітей, сильний біль знизився у 2 (9%) дітей, біль середньої тяжкості – 2 (9%) дітей. Висновки. Проблема оцінювання болю в менеджменті педіатричних паліативних пацієнтів є предметом дослідження науковців та клінічних працівників. Вибір оціночних шкал повинен базуватися з урахуванням когнітивних, мовленнєвих, комунікаційних здібностей пацієнтів. Для контролю інтенсивності і тамування болю неокологічної етіології існує низка втручань, які фізичний терапевт може ефективно застосовувати, оскільки вони декларують позитивні наслідки, у поєднанні з протокольними фізіотерапевтичними методами.