МЕТАКОГНІТИВНИЙ ПІДХІД В ПСИХОЛОГІЧНОМУ СУПРОВОДІ ОСІБ ІЗ ПСИХОТРАВМАТИЧНИМ ДОСВІДОМ

Анотація

Актуальність. У сучасних умовах зростання рівня травматизації населення, зумовленої воєнними подіями, соціально-економічною нестабільністю та іншими кризовими чинниками, особливої значущості набуває розроблення ефективних підходів до психологічного супроводу осіб із травматичним досвідом у системі громадського здоров’я. Існуючі моделі допомоги часто не забезпечують достатньої структурованості та орієнтації на формування довготривалих адаптивних механізмів.
Метою роботи є теоретичне обґрунтування та концептуалізація підходу до психологічного супроводу осіб із травматичним досвідом у системі громадського здоров’я на основі метакогнітивної саморегуляції, а також розроблення структурованої моделі його реалізації.
Матеріали і методи. Дослідження виконано у межах теоретико-аналітичного підходу. Використано методи системного аналізу, узагальнення та інтерпретації сучасних наукових джерел з проблеми психологічного супроводу осіб із травматичним досвідом. Метод концептуального моделювання застосовано для розроблення структурованої моделі психологічної допомоги. Структурно-функціональний аналіз використано для визначення етапів, механізмів та принципів реалізації запропонованого підходу.
Результати дослідження. Обґрунтовано доцільність використання метакогнітивної саморегуляції як ключового механізму психологічної адаптації осіб із психотравматичним досвідом. Запропоновано структуровану модель психологічного супроводу, що включає етапи скринінгу, пріоритезації проблем, планування інтервенцій та моніторингу їх реалізації. Визначено механізми трансформації дистресу у керований процес вирішення проблем через формування навичок структурованого мислення та усвідомленого контролю когнітивних процесів. Окреслено умови формування когнітивної автономії та здатності до перенесення ефективних копінг-стратегій у нові життєві ситуації.
Висновки. Запропонований підхід дозволяє підвищити ефективність психологічного супроводу в умовах системи громадського здоров’я за рахунок структуризації процесу допомоги та орієнтації на формування стійких метакогнітивних навичок. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання розробленої моделі для оптимізації психологічної допомоги в умовах обмежених ресурсів та підвищеного навантаження на систему охорони здоров’я. Подальші дослідження доцільно спрямувати на емпіричну перевірку ефективності запропонованої моделі.