ОСНОВНІ КОМПЕТЕНЦІЇ СПІЛЬНОЇ МІЖПРОФЕСІЙНОЇ ПРАКТИКИ В ЕРГОТЕРАПІЇ ТА ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ЇЇ ОЦІНКИ

Анотація

Актуальність. У сучасних умовах реформування системи реабілітації в Україні та зростання потреб цивільного населення, зумовлених воєнними викликами, особливої актуальності набуває ефективна міжпрофесійна співпраця фахівців реабілітаційного профілю. Ерготерапія як клієнтоорієнтована складова реабілітаційної допомоги потребує чіткого визначення компетенцій спільної міжпрофесійної практики та наявності валідних інструментів для оцінки якості командної взаємодії.
Метою статті є аналіз основних компетенцій спільної міжпрофесійної практики в ерготерапії та узагальнення сучасних інструментів оцінки міжпрофесійної взаємодії з урахуванням українського контексту.
Матеріали та методи. Дослідження ґрунтувалося на системному, аналітико-синтетичному та порівняльному методах. Матеріалами слугували міжнародні рамкові документи (IPEC, CanMEDS), рекомендації професійних асоціацій та сучасні наукові публікації, присвячені міжпрофесійній співпраці в реабілітації. Здійснено контент-аналіз компетенцій та порівняльний аналіз інструментів оцінки міжпрофесійної практики.
Результати дослідження. Визначено ключові компетенції спільної міжпрофесійної практики в ерготерапії: командна робота, міжпрофесійна комунікація, усвідомлення ролей і відповідальностей, дотримання спільних цінностей та етичних принципів. Проаналізовано можливості застосування інструментів IPEQS, TDMQ та IEPS для оцінки якості міжпрофесійної взаємодії в реабілітаційних командах в Україні.
Висновки. Сформованість міжпрофесійних компетенцій є необхідною умовою ефективної діяльності ерготерапевтів у системі реабілітації України. Адаптація та впровадження стандартизованих інструментів оцінки міжпрофесійної практики сприятимуть підвищенню якості реабілітаційної допомоги та розвитку клієнтоорієнтованої командної роботи.