ВПЛИВ ЛЕГКОЇ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ НА ФІЗИЧНИЙ ТА ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Автор(и)

  • Оксана Іванівна Тиравська Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського https://orcid.org/0000-0002-4555-7756
  • Руслан Андрійович Кльоз Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського https://orcid.org/0009-0005-8594-7168

DOI:

https://doi.org/10.32782/pub.health.2025.2.24

Ключові слова:

фізична терапія, ЧМТ, військова травма, рівновага

Анотація

Актуальність. Черепно-мозкова травма є однією з найпоширеніших і найсерйозніших травм в учасників бойових дій на сьогодні. Військовослужбовці є одними з тих, хто перебуває під найбільшим ризиком отримання черепно-мозкової травми, адже щодня їх оточують вибухи від снарядів, мін та прильотів ракет, і все це є чинником отримання контузії, яка в подальшому може спричиняти неврологічні розлади, які чинитимуть негативний вплив на їхній фізичний і психоемоційний стан. Хоча симптоми струсу мозку й інших форм ЛЧМТ зазвичай проходять протягом кількох тижнів, усе ж у 10–15 % людей можуть розвиватися тривалі симптоми. Мета – оцінити вплив легкої черепно-мозкової травми на фізичний та психоемоційний стан військовослужбовців. Матеріали та методи. У дослідженні використовувалися такі методи: аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури (Pubmed, PedRo), соціологічні методи (візуально-аналогова шкала болю – VAS, шкала депресії Бека, шкала Берга), медико-біологічні методи (таблиця Шульте, тест «Встань та йди», та методи математичної статистики. Дослідження було проведено в ТМО 1 лікарня Святого Луки м. Львова. У дослідженні взяли участь 15 пацієнтів після легкої черепно-мозкової травми на 12-й день (±1 день) після переведення у відділення реабілітації. Середній вік пацієнтів становив 27,3 ± 3,5 року. Результати дослідження. За візуально аналоговою шкалою у 27 % пацієнтів головний біль був слабким і не викликав значного дискомфорту, у 60 % пацієнтів біль був помірним і спричиняв певний дискомфорт у повсякденній діяльності, а у 13 % пацієнтів біль був сильним, що викликав значний дискомфорт у повсякденні. У значеннях показників опитування контролю обмеження запаморочення у 53 % пацієнтів було легке запаморочення під час виконання повсякденних справ, у 40 % пацієнтів воно було помірне та в 7 % пацієнта було виражене запаморочення. Після визначення концентрації та уваги за таблицею Шульте було виявлено, що жоден із пацієнтів не показав відмінного результату, 73 % пацієнтів показали добрий результат, а 27 % – задовільний. Визначення рівноваги показало, що всі пацієнти мають хорошу рівновагу, але все ж у 5 з них під час деяких завдань виникали труднощі у їх виконанні, а саме ці пацієнти не змогли виконати стояння на одній нозі без сторонньої допомоги, а у 2 із них виникало сильне головокружіння під час повороту на 360°. Обстеження якості сну показало, що в 47 % пацієнтів були проблеми зі сном, а у 20 % – навпаки, була надмірна сонливість.У більшості учасників дослідження, які мали виражений головний біль, також були зменшені концентрація та увага, погіршена рівновага та більш виражена депресія. Висновки. Аналіз отриманих результатів дослідження показує, що пацієнти після легкої та середньої черепно-мозкової травми мають неврологічну симптоматику, яка впливає на їхній фізичний та психоемоційний стан.

Посилання

Хоменко І. П., Гуменюк К. В. Король С. А. Визначення провідного виду уражень військовослужбовців у сучасних бойових конфліктах. Харківська хірургічна школа. 2021. № 2. С. 128–133. https://doi.org/10.37699/2308-7005.2.20 21.23.

Silverberg N.D., Iverson G.L., Cogan A. The american congress of rehabilitation medicine diagnostic criteria for mild traumatic brain injury. Archives of physical medicine and rehabilitation. 2023. https://doi.org/10.1016/j.apmr.2023.03.036.

Frank S. Walking the paths of war: concussion and PTSD as seen through the eyes of a manual therapist : monograph. Warshaw, 2024.

Walker K.R., Tesco G. Molecular mechanisms of cognitive dysfunction following traumatic brain injury. Frontiers in Aging Neuroscience. 2013. Vol. 5. https://doi.org/10.3389/fnagi.2013.00029.

Colilins M.W., Kontos A.P., Okonkwo D.O. Statements of agreement from the targeted evaluation and active management (TEAM) approaches to treating concussion meeting held in pittsburgh, October 15–16, 2015. Neurosurgery. 2016. Vol. 79 (6). P. 912–929. https://doi.org/10.1227/neu.0000000000001447.

McKnee A., Abdolmohammadi B., Stein T. The neuropathology of chronic traumatic encephalopathy. Handbook clinical neurology. 2018. No. 158. P. 297–307.

Аналітична інформація за даними Міністерства у справах ветеранів України. Український ветеранський фонд. Власність Міністерства у справах ветеранів від 2022 року. MacPaw. URL: https://data.mva.gov.ua.

Jacobson G.P., Newman C.W. The development of the dizziness handicap inventory. Archives of otolaryngology – head and neck surgery. 1990. Vol. 116 (4). P. 424–427. https://doi.org/10.1001/archotol.1990.01870040046011.

Ferry B., DeCastro A. Concussion. StatPearls. 2025. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK537017/.

McKee A.C., Robinson M.E. Military-related traumatic brain injury and neurodegeneration. Alzheimer’s & dementia. 2014. Vol. 10. S242–S253. https://doi.org/10.1016/j.jalz.2014.04.003.

McCrory P., Meeuwisse W., Dvorak J. Consensus statement on concussion in sport – the 5thinternational conference on concussion in sport held in Berlin, October 2016. British journal of sports medicine. 2017, bjsports–2017–097699. https://doi.org/10.1136/bjsports-2017-097699.

Iverson G.L. Complicated vs uncomplicated mild traumatic brain injury: acute neuropsychological outcome. Brain injury. 2006. Vol. 20 (13–14). P. 1335–1344. https://doi.org/10.1080/02699050601082156.

Dunkin M. Limb Amputation overview: Reasons, procedure, recovery. WebMD. 2020. URL: https://www.webmd.com/a-to-z-guides/definition-amputation.

Soldatos C.R., Dikeos D.G., Paparrigopoulos T.J. Athens Insomnia Scale: validation of an instrument based on ICD-10 criteria. Journal of psychosomatic research. 2000. Vol. 48 (6). P. 555–560. https://doi.org/10.1016/s0022-3999(00)00095-7.

Johns M.W. A new method for measuring daytime. Sleep. 1991. Vol. 14 (6). P. 540–545. https://doi.org/10.1093/sleep/14.6.540.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-12-29

Номер

Розділ

Статті