СИЛОВІ ТРЕНУВАННЯ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ 5–6-Х КЛАСІВ: ДОСВІД ФАХІВЦІВ США

Анотація

Актуальність. В умовах сучасного суспільства, що характеризується зростаючим рівнем гіподинамії, цифрової залежності та зниженням рухової активності дітей шкільного віку, особливої важливості набуває проблема забезпечення якісної фізичної підготовки учнів. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, більшість дітей і підлітків не досягають рекомендованого рівня щоденної фізичної активності, що сприяє формуванню хронічних захворювань, порушень постави, ожиріння та низького рівня м’язового тонусу вже в молодшому шкільному віці. Мета: узагальнення та аналіз досвіду впровадження елементів силової підготовки на уроках фізичної культури учнів 5–6-х класів у США, з акцентом на методичні підходи, принципи безпечного навантаження та практичні форми організації занять, з подальшим обґрунтуванням можливостей адаптації цього досвіду до умов української шкільної освіти.Методи дослідження: аналіз, узагальнення наукової літератури: щодо тренування з опором для молоді та дітей (Файгенбаум, А.Д. та Стрікер, П.Р.) вивчення наукових статей: щодо оцінки охоплення, ефективності, впровадження та підтримки програми силових тренувань для підлітків (Кеннеді, С.Г. та Лі, З.). Щодо методичних рекомендацій силових тренувань учнів розглянуто (Москаленко Н. В., Сороколіт Н. С., Турчик І. Х., Шиян Б.М. та Майєрс А.) Результати дослідження: Узагальнені матеріали наукових публікацій дозволяють сформулювати такі ключові результати: По-перше, американські фахівці відзначають про користь силових вправ для дітей 10–12 років за умови правильної організації занять. Під наглядом підготовленого фахівця й за дотримання вікових норм, силове тренування не лише не шкодить здоров’ю дитини, а навпаки – сприяє гармонійному розвитку м’язово-скелетної системи, укріпленню суглобів, покращенню постави та загального самопочуття. По-друге, методичні засади, сформульовані AAP та NSCA, підкреслюють необхідність використання вправ із власною вагою тіла, поступового зростання навантаження, акценту на техніку, індивідуалізацію та інклюзивність. Такі принципи роблять силове тренування доступним і ефективним для широкого кола учнів, незалежно від початкового рівня фізичної підготовленості. По-третє, організаційні моделі уроків у США демонструють гнучкість і педагогічну адаптивність. Формати коротких силових комплексів, станційного тренування (PE circuits), а також ігрових форм роботи дозволяють вписати силові елементи в рамки стандартного уроку, не порушуючи освітніх норм і зберігаючи інтерес учнів. Інтеграція з аеробними вправами, використання кольорового маркування, модифікація рівня складності кожної вправи – усе це створює сприятливі умови для ефективного навчання. Висновки. Таким чином, досвід США щодо впровадження силових елементів у шкільну фізичну культуру є науково обґрунтованим, педагогічно виваженим та практично адаптивним. Його впровадження в українській освітній системі з урахуванням національних особливостей, кадрових ресурсів і матеріально-технічної бази є перспективним напрямом модернізації фізичного виховання.