ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ КУРСУ З ОРГАНІЗАЦІЇ ТА НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Анотація

Актуальність. Повномасштабна агресія Російської федерації вплинула на всі аспекти суспільного життя громадян України, акцентувавши найбільш важливі соціально значимі види діяльності та проблеми, що з ними пов’язані. З огляду на те, що рівень доступності медичної допомоги є однією з детермінант громадського здоров’я, з одного боку, а збільшення запиту на розвиток первинної ланки медичного забезпечення в умовах воєнних дій на всій території України − з іншого, високий рівень готовності до надання своєчасної та якісної домедичної допомоги постраждалим є одним з пріоритетних завдань сьогодення. Розроблення та впровадження програм підготовки громадян різних спеціальностей з домедичної допомоги, тобто реалізації державної політики у цій сфері, повинно відбуватися на науковій основі. Проте висвітлення в науковій літературі питань з надзвичайно актуальної проблеми − організації сучасного технологічного та методичного забезпечення викладання домедичної допомоги − не є достатнім, науково обґрунтованим і не враховує особливостей сучасного періоду розвитку соціуму в Україні. Мета – науково обґрунтувати шляхи оптимізації навчального процесу викладання організації та надання домедичної допомоги в умовах надзвичайних ситуацій. Матеріали та методи. Представлені результати досліджень, що проводились протягом трьох років з використанням методів анкетування, опитування, хронометражного спостереження, бібліографічного та статистичного методів. Результати. Позитивну відповідь на питання в анкеті «Чи усвідомлюєте ви важливість власної готовності до надання домедичної допомоги постраждалому?» дали 100% здобувачів вищої освіти, крім того, 97,9% з них мають намір постійно вдосконалювати свої практичні навички з базової підтримки життя постраждалого. Отже, можна стверджувати про наявність достовірно високого рівня позитивного мотиваційного складника до опанування курсу з домедичної допомоги у здобувачів. Нами було враховано теоретичну підготовку студентів, а саме середню кількість балів із теми за допомогою стандартизованих тестових завдань на платформі дистанційного навчання Likar. За допомогою анкетування визначаємо студентів, які практично готові надавати домедичну допомогу – «5» балів анкетування. Саме цих студентів використовуємо методом фасилітації, утворивши мікрогрупи. Провівши кореляцію між вхідним рівнем знань студентів та готовністю надавати домедичну допомогу після впровадження експерименту встановили, що існує кореляційний зв’язок (R0=0,628 на рівні значимості p=0,01). Висновки. Результати анкетування дозволяють провести організацію навчально-виховного процесу з урахуванням особливостей базового рівня кожного студента, застосовувати метод фасилітації, що сприяє як більш ефективному використанню навчального часу, так і організації студентоцентрованого заняття.