БІОМЕХАНІЧНИЙ АНАЛІЗ ХОДИ ТА М’ЯЗОВЕ ТЕСТУВАННЯ В КОНТЕКСТІ КІНЕЗІОЛОГІЇ: НАУКОВО-ДОКАЗОВИЙ ПІДХІД І ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ

Анотація

Актуальність. У статті проведено огляд сучасних підходів до біомеханічного аналізу ходи та м’язового тестування в кінезіології. Розглянуто технологічні інструменти, що використовуються для оцінки рухових функцій, описано можливості їх практичного застосування у спорті, реабілітації та профілактиці травм. Наголошено на важливості інтеграції цих методів у комплексну оцінку функціонального стану пацієнтів. Метою роботи є систематизація сучасних наукових даних і практичних підходів до використання біомеханічного аналізу ходи та м’язового тестування в рамках кінезіологічної практики. Матеріали та методи. Для написання оглядової статті були проаналізовані наукові джерела, які представлені у Scopus (ScienceDirect). Основну увагу зосереджено на методах відеоаналізу ходи, технологіях поверхневої електроміографії (sEMG), методиках мануального м’язового тестування. Результати дослідження. Центр мас (ЦМ) тіла – це точка, у якій зосереджена вага всього тіла й навколо якої відбувається його рівновага у просторі. У біомеханіці він є ключовим показником, що відображає функціональний стан опорно-рухового апарату й ефективність компенсаційних механізмів під час руху. За нормальних умов ЦМ у спокої розташовується на рівні другого крижового хребця (S2) в сагітальній площині та приблизно на середині між передніми верхніми остями клубових кісток у фронтальній площині. У статичному положенні тіла зміщення ЦМ мінімальне й контрольоване механізмами постуральної стабільності. Під час ходи або інших динамічних дій ЦМ здійснює складну траєкторію руху в трьох площинах, забезпечуючи ефективність і збереження енергії руху. У пацієнтів із порушеннями опорно-рухового апарату, зокрема після ампутацій, ортопедичних уражень або неврологічних захворювань, спостерігається зміщення ЦМ як у фронтальній, так і в сагітальній площинах. Таке зміщення часто є наслідком асиметрії навантаження на кінцівки, зміни м’язового тонусу, больового синдрому або структурних деформацій. У разі використання протезів або ортезів зміна положення ЦМ може бути як компенсаторною, так і патологічною – залежно від якості ортопедичного виробу та ступеня адаптації пацієнта. Точна оцінка положення й динаміки ЦМ має важливе значення для планування реабілітаційних заходів, підбору протезно-ортопедичних засобів, а також контролю ефективності лікування.Сучасні методи дослідження, зокрема тривимірний кінематичний аналіз і платформи для вимірювання реакції опори, дають можливість об’єктивно визначити зміни положення ЦМ у просторі під час виконання функціональних завдань. Висновки. Огляд показав, що біомеханічний аналіз ходи та м’язове тестування є взаємодоповнювальними інструментами в кінезіології. Їхнє використання дає змогу ефективно оцінювати функціональний стан рухового апарату, розробляти індивідуальні стратегії втручання та підвищувати якість відновлення після травм. Інтеграція цих методів у повсякденну практику спеціалістів із рухової терапії є обґрунтованим кроком до покращення результатів лікування.