ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ, ЕРГОТЕРАПІЯ ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ ЗАКРИТОГО ТИПУ

Анотація

Актуальність. Черепно-мозкова травма (ЧМТ) належить до найпоширеніших видів травматизму та є однією з провідних причин інвалідизації і смертності серед осіб працездатного віку. Летальність за тяжкої ЧМТ у кілька разів перевищує показники серцево-судинних і онкологічних захворювань, а стійке зниження працездатності спостерігається у понад половини постраждалих. За даними ВООЗ, щорічна кількість пацієнтів із ЧМТ зростає приблизно на 2 %, що зумовлює вагомий соціально-економічний тягар. В умовах воєнних дій в Україні частота бойових черепно-мозкових травм різко збільшується, що підвищує потребу в ефективних програмах відновлення. Середні та тяжкі ЧМТ часто супроводжуються стійкими моторними й когнітивними порушеннями, поведінковими та психоемоційними розладами, які ускладнюють повернення пацієнтів до повноцінного життя та професійної діяльності. Сучасні міжнародні клінічні настанови наголошують на ранньому початку, мультидисциплінарності та індивідуалізації реабілітації. Водночас в Україні залишається актуальною потреба в адаптації доказових підходів до національних умов і в розробленні інтегрованих програм фізичної та ерготерапії. Отже, узагальнення сучасних наукових даних і клінічного досвіду щодо відновлення моторних і когнітивних функцій після середньої та тяжкої ЧМТ має важливе практичне й соціальне значення. Мета дослідження – узагальнити сучасні наукові дані щодо реабілітації пацієнтів після середньої та тяжкої черепно-мозкової травми закритого типу, з особливим акцентом на новітні публікації українських авторів. Матеріали та методи. У роботі використано порівняльно-аналітичний метод і метод систематизації даних. Пошук проводився серед статей у фахових українських виданнях та матеріалах наукових конференцій. Аналіз передбачав систематизацію та порівняння клінічних і реабілітаційних підходів, описаних у вибраних джерелах, із метою виявлення оптимальних стратегій фізичної та ерготерапії в разі наслідків черепно-мозкової травми. Результати дослідження. Проведений порівняльно-аналітичний огляд сучасних українських наукових джерел дав змогу систематизувати ключові напрями реабілітації осіб після середньої та тяжкої черепно-мозкової травми (ЧМТ). Встановлено, що ранній початок і безперервність реабілітаційних заходів у мультидисциплінарній команді є провідними чинниками успішного відновлення. Серед найефективніших методів фізичної терапії виділено кінезіо- та механотерапію, лікувальну гімнастику, дозовану ходьбу, дихальні тренування та лікування положенням. Ерготерапія, спрямована на відновлення навичок самообслуговування, побутової та професійної активності, істотно підвищує рівень функціональної незалежності пацієнтів, забезпечує їх соціальну та професійну реінтеграцію. У військовому контексті доведено необхідність поєднання фізичних методів із психоемоційною підтримкою, когнітивно-поведінковою терапією та програмами подолання посттравматичного стресового розладу. Особливу увагу приділено методам, що стимулюють нейропластичність: сенсорній стимуляції, навчально-перенавчальним руховим технікам, використанню комп’ютерних і відеотехнологій. Висновки. Ефективне відновлення пацієнтів після середньої та тяжкої черепно-мозкової травми закритого типу забезпечує ранній, безперервний та індивідуалізований мультидисциплінарний підхід. Ключову роль відіграє поєднання фізичної терапії (кінезіотерапії, лікувальної гімнастики, механотерапії, дозованої ходьби, дихальних тренувань) та ерготерапії, спрямованої на відновлення повсякденних і професійних навичок та соціальну реінтеграцію. Важливими складовими є стимуляція нейропластичності та використання стандартизованих шкал оцінювання, що дають можливість об’єктивно відстежувати динаміку відновлення. У контексті воєнних дій потрібне посилення психоемоційної підтримки та міжсекторальної співпраці для забезпечення повноцінної соціально-професійної адаптації пацієнтів.