Public Health Journal

СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ВИНИКНЕННЯ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ В МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Tue, 26 Dec 2023 00:00:00 +0200

Анотація. Актуальність. Специфіка професії медичного працівника вимагає високої психічної стійкості, відповідальності за життя і здоров'я людей, здатності працювати в екстремальних умовах, постійного емоційного напруження. Ці чинники можуть призвести до психічного виснаження, втрати працездатності та виникнення синдрому емоційного вигорання, тому розгляд факторів, що зумовлюють формування цього явища, є актуальним. Мета і завдання. Вивчити та проаналізувати особливості виникнення та прояву синдрому емоційного вигорання. Матеріали та методи. Методи: бібліосемантичний та історичний. Матеріали: опрацьовано 140 вітчизняних та зарубіжних літературних джерел та електронних ресурсів. Результати дослідження. Наразі немає чіткого розуміння сутності синдрому «вигорання», який відзначається як складне багатокомпонентне явище, що включає понад 100 симптомів. Численні публікації присвячені факторам ризику його виникнення, можна виділити три групи змінних, які мають певний вплив на розвиток цього синдрому в професіях «людина-особа»: особистісні, рольові та корпоративні (професійно-організаційні). У результаті аналізу літератури слід зазначити, що на сьогодні виділяють декілька моделей його розвитку. − однофакторна модель, яка визначає емоційне вигорання як стан фізичного, емоційного та психічного виснаження. − двофакторна модель, у якій вигорання складається з виснаження і деперсоналізації. − трифакторна модель, вигорання складається з емоційного виснаження, деперсоналізації, зниження особистих досягнень; − чотирифакторна модель, вигорання складається з емоційного виснаження, деперсоналізації професійної діяльності, деперсоналізації суб’єктів професійної діяльності, зниження особистих досягнень. Висновки. Синдром емоційного вигорання характеризується сукупністю факторів психічної, соматичної та соціальної сфер життя. Дослідження, присвячені цій проблемі, представлені в літературі досить широко, але на сьогодні відсутні певні клініко-психологічні та медичні технології, спрямовані на профілактику цього синдрому.

РЕАБІЛІТАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ВІДНОВНОГО ЛІКУВАННЯ РЕВМАТОЇДНОГО АРТРИТУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Надія Василівна Богдановська, Іванна Миколаївна Блайда — Tue, 26 Dec 2023 00:00:00 +0200

Анотація. Мета роботи – проведення аналізу реабілітаційних підходів при відновному лікуванні ревматоїдного артриту. Матеріали та методи. Було здійснено систематичний пошук наукових джерел, теоретичний аналіз, синтез, їх узагальнення з метою вивчення сучасних підходів до використання фізичної терапії/реабілітації для лікування ревматоїдного артриту. Результати дослідження. Станом на сьогодні актуальним завданням є вивчення сучасних підходів до використання фізичної терапії/реабілітації для відновного лікування ревматоїдного артриту з метою визначення найефективніших методів, які мають належну наукову підтримку та практичні впровадження. Мета дослідження полягає у пошуку сучасних інноваційних тенденцій у лікуванні РА та науково підтверджених реабілітаційних підходів та їх використання при лікуванні ревматоїдного артриту для визначення ефективних методик відповідно до світових напрацювань у цьому напрямку. У статті проведено аналіз реабілітаційних підходів, які застосовують при відновному лікуванні хворих з ревматоїдним артритом. Розглянуто застосування терапевтичних вправ, масажу, ортезування, гідротерапії та фізіотерапії, які спрямовані на попередження виникнення функціональної недостатності та прогресування деформацій, збереження обсягу повсякденної побутової діяльності, здатності до самообслуговування, професійної діяльності та покращення якості життя хворих з ревматоїдним артритом. Узагальнюючи дані науково методичних джерел та практичний досвід різних науковців, можемо стверджувати, що правильно підібрані реабілітаційні заходи з урахуванням комплексного та індивідуального підходу сприяють настанню довготривалої та стабільної ремісії, відновленню функцій в уражених суглобах, покращенню фізичного й психічного стану та якості життя хворих з ревматоїдним артритом. На основі аналізу літературних джерел зроблено висновки про необхідність інноваційних тенденцій щодо реабілітаційного підходу у лікуванні хворих з ревматоїдним артритом та необхідність подальших досліджень для вдосконалення методів та підтвердження їхньої ефективності. Висновки. На сьогоднішній день всі науково обґрунтовані методики фізичної терапії/реабілітації для лікування ревматоїдного артриту ґрунтуються на використанні спеціальних терапевтичних вправ, лікувального масажу, ортезування та фізіотерапії. Важливий індивідуальний та комплексний підхід до проведення реабілітації хворих з ревматоїдним артритом та необхідність подальших досліджень для вдосконалення методів та підтвердження їх ефективності.

ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ ПАЦІЄНТІВ ІЗ РІЗНИМИ СОМАТИЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Анна Юріївна Гільман, Ірина Валентинівна Карпович — Tue, 26 Dec 2023 00:00:00 +0200

Анотація. Проблема психічного реагування пацієнтів під час захворювання споконвіків турбує лікарів та психологів, які супроводжують та підтримують таких осіб на етапі встановленні діагнозу, лікування, реабілітації тощо. В умовах війни зростають ризики різних соціально-небезпечних та соматичних захворювань. Мета дослідження: дослідити особливості емоційних станів пацієнтів з різними соматичними захворюваннями. Матеріали та методи: теоретичні: аналіз, синтез, узагальнення літератури по темі; емпіричні: методики: «Самооцінка психічних станів» Г. Айзенка, методика діагностики типу емоційної реакції на вплив стимулів навколишнього середовища за В. Бойко, авторська анкета для оцінки стану та особливостей захворювання пацієнтів; математичні: методи описової статистики. Результати дослідження. У статті описано дослідження особливостей емоційних станів пацієнтів з різними соматичними захворюваннями. Зокрема, подано результати діагностики щодо виражених негативних психічних станів пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, хворобами органів травлення та дихання. Описано типи емоційного реагування пацієнтів з цими захворюваннями на негативні, позитивні та амбівалентні стимули навколишнього середовища. Проаналізовано розбіжності у емоційних станах пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, хворобами органів травлення та дихання. За результатами дослідження розроблено профіль емоційних станів пацієнтів з різними соматичними захворюваннями. Визначено, що особи із серцево-судинними захворюваннями характеризуються високим рівнем ригідності та тривожності, рефрактерним типом реагування на амбівалентні стимули навколишнього середовища; пацієнти із захворюваннями органів травлення характеризуються високим рівнем ригідності та тривожності, рефрактерним типом реагування на позитивні стимули середовища; пацієнти із захворюваннями органів дихання – також переважно високим рівнем ригідності і тривожності, рефрактерним типом реагування на позитивні стимули середовища.

ДИНАМІКА РІВНЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПАЦІЄНТОК ПОХИЛОГО ВІКУ ПІСЛЯ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇ В ПІСЛЯГОСТРОМУ ПЕРІОДІ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Наталія Романівна Голод — Tue, 26 Dec 2023 00:00:00 +0200

Анотація. Актуальність. Науковці вказують на те, що є частка пацієнтів після лапароскопічної холецистектомії (ЛХЦ), які мають так званий постхолецистектомічний синдром і потребують реабілітаційного втручання, але при великий кількості холецистектомій, яка виконується щорічно в Україні та світі, стає зрозуміло що це питання залишається актуальним для багатьох пацієнтів. Мета роботи Визначити динаміку рівня функціонування пацієнток похилого віку після лапароскопічної холецистектомії у післягострому періоді реабілітації. Завдання: визначити ефективність розробленої програми реабілітації та її вплив на рівень функціонування. Провести порівняльний аналіз рівнів функціонування між групами пацієнтів із хронічним калькульозним холециститом (ХКХ) та гострим калькульозним холециститом (ГКХ). Матеріали і методи У дослідження включено пацієнтів похилого віку віком від 60 до 74 років із ХКХ (n=40) із яких чоловіки (n=9) і жінки (n=31) та пацієнтів із ГКХ (n=40), із яких чоловіки (n=9) і жінки (n=31), яким була проведена ЛХЦ. Дослідження просте, рандомізоване простим випадковим способом відбору з жеребкуванням. Пацієнти із ХКХ: контрольна група (КГ1) та основна група (ОГ1); із ГКХ: КГ2 та ОГ2. Пацієнти ОГ1 і ОГ2 отримувати реабілітацію із використанням біопсихосоціального підходу на підгострому етапі реабілітації. Проводилося опитування щодо наявності порушень функціонування, активності та участі із використанням МКФ. Статистичний аналіз. Розрахунки включали вимірювання медіанного значення (Me), верхнього та нижнього квартилів (25%; 75%). Для порівняння незалежних вибірок використовували U-критерій Манна-Уітні, залежних вибірок – T-критерій Вілкоксона, статистично достовірними вважали розходження при р<0,05. Результати дослідження: Аналізуючи результати пацієнтів після ЛХЦ до початку реабілітаційного втручання у післягострому періоді реабілітації в пацієнтів усіх груп були наявні порушення функцій сну; емоцій, порушення роботи шлунково-кишкового тракту та відчуття болю, порушення функції рівноваги, та функції пересування, відчуття болю, зниження функції дихання, толерантності до фізичного навантаження, загальної фізичної витривалості, зниження сили м'язів тулуба, функції м'язової витривалості, низьку толерантність до фізичного навантаження та слабкість м’язових груп та ін. Висновки. У післягострому періоді реабілітації після холецистектомії, застосування дієти та післяопераційної симптоматичної медикаментозної підтримки має позитивний вплив на відчуття болю у шлунку або животі, функції дефекації, метеоризм, відчуття нудоти, відчуття роздутості. Методика реабілітації ОГ1 і ОГ2, яка базувалася використанні МКФ та досягненні довго- та короткострокових цілей із пацієнтоцентричним підходом, у поєднанні з симптоматичною медикаментозною підтримкою здатна вплинути на досягнення покращення не тільки у оптимального рівня шлунково-кишкових функцій, але і покращення активності та участі.

САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ВЛАШТУВАННЯ «СОЛЯНИХ КІМНАТ»

Tue, 26 Dec 2023 00:00:00 +0200

Анотація. Актуальність. Перед фахівцями Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, експертами ДП «Укрдержбудекспертиза» і його обласних філій та іншими організаціями у зв’язку з повною відсутністю нормативно-технічної документації для влаштування «соляних кімнат» постає актуальна необхідність вирішення проблеми розроблення санітарно-гігієнічних та епідеміологічних вимог на підґрунті нормативів ISO, GMP, GLP для проєктів «соляних кімнат»галоаерозольної терапії, які на теперішній час відсутні. Всі проєктні організації розробляють замість проєктів лише калькуляцію цін на влаштування «соляних кімнат», а всі ДБН, ДСП ігнорують факт їх влаштування (будівництва). Тому, починати слід з закладання підвалин культури проєктування шляхом внесення доповнень у державні будівельні норми та санітарні правила. Матеріали та методи. Об’єктом дослідження є матеріали влаштування більш як 300 «соляних кімнат» в Україні, Європі, Китаї, Катарі, В’єтнамі, тощо, які надано ТзОВ «ВЕДІС» ЛТД (м. Луцьк), яке займається будівництвом «соляних кімнат», з пропозиціями щодо оцінки лікувальних факторів галоаерозольної терапії. Шлях насичення повітря «соляних кімнат» а відповідно організму пацієнтів викокодисперсним аерозолем NaCl рекомендується за допомогою галогенератора та допоміжних факторів. Результати дослідження. Гігієнічна і санітарно-епідеміологічна оцінка матеріалів влаштування «соляних кімнат» виявила недоліки, яких не повинно було б бути, якби в діючих ДБН та СанПіН були затверджені санітарно-гігієнічні та екологічні вимоги з врахуванням міжнародних стандартів. На виявлені недоліки були розроблені пропозиції щодо розроблення проєктів «соляних кімнат» галоаерозольної терапії, що сприятиме поліпшенню їх влаштування та експлуатації.

КЛІМАТ, ВОДА ТА ІНФЕКЦІЇ: НОВІ ВИКЛИКИ ДЛЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ НА ТЛІ СТАРИХ ПРОБЛЕМ

Tue, 26 Dec 2023 00:00:00 +0200

Анотація. Актуальність. Екстремальні погодні умови давно асоціювалися з впливом на якість води та пов’язаними з нею захворюваннями, що передаються через воду. Сильні опади та стік, повені, циклони, посухи, хвилі спеки, сильні холоди та лісові пожежі можуть вплинути на водозбірні басейни, резервуари для зберігання, процеси очищення води або системи розподілу, з потенційним впливом на якість питної води. На джерела питної води можуть впливати підвищені концентрації зважених матеріалів, органічних речовин, поживних речовин, неорганічних речовин і патогенних мікроорганізмів. Мета. Аналіз взаємозв’язку та впливу змін клімату на стан водозабезпечення та рівні захворюваності воднообумовленими інфекціями населення півдня України. Методи дослідження: бібліометричні, аналітичні. Результати дослідження. Використання водно-балансового моделювання водного стоку дозволило встановити, що з 2041 року можливе припинення місцевого поверхневого стоку в маловодні роки в Херсонській, Одеській, Миколаївській, Дніпропетровській та Запорізькій областях. У 2041–2060 рр. – період середньої водності – вона охоплюватиме території Херсонської, Одеської, Миколаївської та Запорізької областей, а в 2061–2080 рр. до неї приєднаються Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області та АР Крим. Встановлено, що поверхневі та підземні водойми і питна вода в Одеській області, яка є однією із найбільш кризових у контексті водопостачання, слід розглядати як джерела перманентного епідеміологічного ризику. Констатовано вкрай негативну тенденцію до припинення наукових досліджень взаємозв’язку біологічної контамінації всіх водних об’єктів і захворюваністю населення. Акцентовано увагу на неприпустимість цього явища на тлі наслідків війни для інфраструктури галузі водопостачання у поєднанні із змінами клімату у цьому регіоні. Висновки. Основними адаптаційними заходами до змін клімату для водного господарства південних областей (Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької) слід вважати раціональне використання наявних водних ресурсів та їхній захист від забруднення. Варто вже зараз розпочати проведення рішучих заходів із метою подолання несанкціонованого відбору водних ресурсів із поверхневих і підземних джерел, заохочувати маловодні технології в регіоні.

КОМПЛЕКСНЕ ОЦІНЮВАННЯ ТА ТАМУВАННЯ БОЛЮ В ПЕДІАТРИЧНІЙ НЕОНКОЛОГІЧНІЙ ПАЛІАТИВНІЙ ДОПОМОЗІ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ

Ольга Борисівна Нагорна, Людмила Леонтіївна Примачок — Tue, 26 Dec 2023 00:00:00 +0200

Анотація. Педіатрична неонкологічна допомога представлена багатовекторними завданнями. Одним з них є виявлення, оцінювання, контроль та терапія хронічного больового синдрому. У педіатричній неонкологічній допомозі оцінювання больового синдрому є важливою складовою менеджменту пацієнтів, однак ця проблема залишається недостатньо вивченою і недоопрацьованою. Метою дослідження є аналіз ефективності засобів фізичної терапії у процесі тамування болю у дітей, які потребують неонкологічної паліативної допомоги. Для вивчення проблеми добиралися методи дослідження, які відображатимуть: аналіз та узагальнення даних науково-методичної та спеціальної літератури, документальних матеріалів, збір анамнезу, об’єктивне обстеження. Для оцінки інтенсивності болю використовувалися: Дитяча шкала для оцінки болю за виразом обличчя Вонга-Бейкера (1988), Оцінка болю у дітей, які не вміють говорити або з порушеннями мовленнєвої функції (з 6 міс. до 7 років) – шкала FLACC, візуально-аналогова шкала (VAS), Дитяча шкала обстеження ступеня болю KUSS (1998). Дослідження проводилося на базі навчально-реабілітаційного центру «Особлива дитина». Результати дослідження. Аналіз оцінювання болю у дітей засвідчив, що всі пацієнти страждають від хронічного болю різної інтенсивності. Під час проведення оцінювання було систематизовано фактори, які враховувалися під час оцінювання болю: час доби появи болю, тривалість, локалізація, частота, провокуючі фактори; можливість дитини самостійно повідомити про біль; виявлення нехарактерної поведінки невербальної дитини, яка засвідчує про переживання болю. Пацієнти групи порівняння отримували терапію болю, яка зазначена в Уніфікованому клінічному протоколі паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі. Пацієнти основної групи отримували терапевтичні послуги, представлені позиціонуванням, ортезуванням, масажем, танцювально-руховою терапією, виконанням терапевтичних вправ під музичний супровід, з гімнастичними предметами. Критерієм ефективності терапії болю було збільшення періодів ремісії больових симптомів, зниження інтенсивності болю та тривалості дискомфортних відчуттів. Поточне контрольне обстеження проводилося в динаміці через 6 місяців та через 12 місяців. Таким чином, у пацієнтів основної групи біль середньої тяжкості знизився у 13 (54%) пацієнтів, сильний біль – у 5 (21%) пацієнтів, надмірний біль – у 3 (13%). У групі порівняння надмірний біль пройшов у 1 (4%) дітей, сильний біль знизився у 2 (9%) дітей, біль середньої тяжкості – 2 (9%) дітей. Висновки. Проблема оцінювання болю в менеджменті педіатричних паліативних пацієнтів є предметом дослідження науковців та клінічних працівників. Вибір оціночних шкал повинен базуватися з урахуванням когнітивних, мовленнєвих, комунікаційних здібностей пацієнтів. Для контролю інтенсивності і тамування болю неокологічної етіології існує низка втручань, які фізичний терапевт може ефективно застосовувати, оскільки вони декларують позитивні наслідки, у поєднанні з протокольними фізіотерапевтичними методами.

ОЦІНКА СТАНУ ЗДОРОВ’Я ПАЦІЄНТІВ ІЗ РЕВМАТОЇДНИМ АРТРИТОМ У РЕЗУЛЬТАТІ ВПЛИВУ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ

Анжела Олександрівна Ногас — Tue, 26 Dec 2023 00:00:00 +0200

Анотація. Актуальність. Захворювання на ревматоїдний артрит має аутоімунний, прогресуючий характер, призводить до деформації суглобів і порушення їх функціональної здатності, зниження повсякденної діяльності, що негативно впливає на стан здоров’я та якість життя пацієнтів. Хворі потребують довготривалого лікування та реабілітації. Тому вивчення думки пацієнтів щодо результатів відновного лікування, а також самооцінки хворими стану свого здоров’я є актуальним питанням. Мета роботи: оцінити й проаналізувати ефективність запропонованої програми фізичної терапії пацієнтів з ревматоїдним артритом за результатами Стенфордської анкети оцінки здоров’я. Матеріали та методи. Обстежено 188 пацієнтів з ревматоїдним артритом, середній вік яких склав 44,9±7,6 років. Усі хворі були розподілені методом рандомізації на контрольну (n=92) та основну (n=96) групи. Для оцінки стану здоров’я пацієнтів з ревматоїдним артритом використовували Стенфордську анкету оцінки здоров’я (Health Assessment Questionnaire). Отриманий цифровий матеріал обробляли статистично з використанням пакета статистичного аналізу Statistica 10 (Serial Number: STA999K347150-W). Результати дослідження. Сумарний показник Стенфордської анкети оцінки здоров’я на початку дослідження у пацієнтів з ревматоїдним артритом контрольної групи склав – 6,3±0,7 бали, у хворих основної групи – 6,5±9,5 бали, що вказує на низьку самооцінку стану здоров’я. Через 3 місяці після проведених як стандартного лікування, так і фізичної терапії виявлено покращення результатів самооцінки стану здоров’я у пацієнтів обох груп. Однак, достовірно кращі зміни відбулися у пацієнтів основної групи, порівняно з контрольною групою. При повторному обстеженні через 6 місяців у пацієнтів обох груп також спостерігалася позитивна динаміка покращення стану здоров’я. Водночас, сумарний бал Стенфордської анкети оцінки здоров’я в основній групі достовірно перевищував показник контрольної групи і став наближеним до нормального значення, що свідчить про ефективність запропонованої програми фізичної терапії для пацієнтів основної групи. Висновки. Розроблена програма фізичної терапії/реабілітації виявила значно кращий вплив на показники оцінки здоров’я при проведеному анкетуванні, на відміну від загальноприйнятого відновного лікування. Це виразилось у покращенні функціональної здатності суглобів при виконанні повсякденної діяльності пацієнтів основної групи з ревматоїдним артритом, що підтверджує ефективність упровадженої програми фізичної терапії.

РЕЗУЛЬТАТИ ОЦІНКИ ЗАДОВОЛЕНОСТІ ФІЗИЧНОЮ ТЕРАПІЄЮ В ПАЦІЄНТІВ З АДГЕЗИВНИМ КАПСУЛІТОМ ТА МІОФАСЦІАЛЬНИМ БОЛЬОВИМ СИНДРОМОМ

Андрій Петрович Русанов, Володимир Вікторович Вітомський — Tue, 26 Dec 2023 00:00:00 +0200

Анотація. Актуальність. Біопсихосоціальні характеристики фізичної терапії є важливими і актуальними елементами досліджень. Мета роботи – дослідити задоволеність пацієнтів, котра формується у пацієнтів з адгезивним капсулітом плечового суглобу та міофасціальним больовим синдромом у грудному відділі впродовж комплексної фізичної терапії. Матеріал та методи дослідження. У дослідженні взяли участь 28 пацієнтів. Гоніометрія плечового суглобу, оцінка болю у кінцевих точках амплітуди руху та у тригерних точках використовувались до втручання та після закінчення фізичної терапії. Для оцінки задоволеності використовувався опитувальник Шкала оцінки задоволеності фізичною терапією. Перше анкетування проводилося після закінчення тритижневої фізичної терапії для безпосередньої оцінки задоволеності, а друге через 1,5 місяця для аналізу змін у оцінці з часом. Фізична терапія починалася після обстеження та консультації лікаря ортопеда-травматолога. Пацієнти отримували консультацію фізичного терапевта на котрій їм надавалася інформація щодо особливостей виконання терапевтичних вправ та ішемічної компресії тригерних точок вдома шляхом інструктажу, демонстрації та пробного виконання. Пацієнт отримував також інформаційний буклет. Надалі вправи та ішемічна компресія виконувалися вдома самостійно. Комплекс терапевтичних вправ включав маятникові вправи та вправи на розтягування. Планове консультування пацієнтів фізичним терапевтом відбувалося також на початку 2 і 3 тижня терапії, а заключне у кінці 3 тижня. Результати дослідження. Статистичний аналіз підтвердив наявність відмінностей між першою та другою оцінкою амплітуди рухів та болю при досягненні максимальної амплітуди у плечовому суглобі, а також у тригерних точках, що вказує на ефективність використаної фізичної терапії. Результати першого та другого анкетування мали високі оцінки у пунктах опитувальника та загального балу задоволеності. Повторне анкетування не встановило значущої динаміки загального балу, а також переважної більшості оцінок пунктів. Лише у шостому пункті відзначено значущу зміну, а саме приріст. Найвищі результати мали пункти 1, 2, 5, 10, 13, а найнижчі у пунктах 3 та 4. Показники Ме (25%; 75%) загального балу задоволеності відповідно до результатів першого та другого анкетування становили 78 (77; 79) балів, а значення х̅±SD становили 78,32±1,85 бала та 77,61±3,4 бала. Висновки. Пацієнти з адгезивним капсулітом плечового суглобу та міофасціальним больовим синдромом у грудному відділі, котрі отримали тритижневу фізичну терапію, мали високий рівень задоволеності, а показник медіани загального балу становив 78 балів з 85 можливих. Задоволеність пацієнтів не змінюється у віддаленому періоді.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ В РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ ІЗ КОНТРАКТУРАМИ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ

Tue, 26 Dec 2023 00:00:00 +0200

Актуальність. Травми опорно-рухового апарату займають одне з перших місць за поширенням серед населення. Після переломів верхніх кінцівок спостерігають обмеження амплітуди руху в суглобі, що є однією з причин тимчасової втрати працездатності, а також в більшості випадків можуть стати причиною інвалідизації хворих. Мета роботи – оцінити ефективність фізичної терапії у відновленні пацієнтів з травматичним ушкодженням верхньої кінцівки. Матеріали та методи. Для підтвердження ефективності фізичної терапії використовували клінічні інструменти оцінки, методи варіаційної статистики, аналіз науково-методичної літератури. Результати дослідження. Програма фізичної терапії для пацієнтів з контрактурами верхньої кінцівки включала спеціально організовану рухову активність, гідрокінезотерапію та механотерапію. Після проведення реабілітаційних заходів показники ВАШ, шкали Бартел, динамометрії, гоніометрії та тесту Френчай значно покращилися (р<0,05). Аналіз даних шкали Бартел і тесту Френчай показує істотне збільшення незалежності та покращення функціонування у повсякденному житті. Висновки. Після курсу фізичної терапії у пацієнтів було відмічено зниження інтенсивності болю, покращення функцій верхньої кінцівки, збільшення сили згиначів пальців, амплітуди рухливості в суглобах та самостійності в побуті.

САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ, ДЕОНТОЛОГІЧНІ ТА МЕДИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УСПІШНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ НА ТВАРИНАХ

Олексій Сергійович Хіміч, Віктор Повеласович Рауцкіс, Максим Іванович Кривонос — Tue, 26 Dec 2023 00:00:00 +0200

Актуальність. В сучасних умовах без експериментальних досліджень на тваринах не може обійтись ні медицина, ні фармацевтика ні біологія. Оскільки такі дослідження мають широкомасштабний характер, то й виникає безліч санітарно-гігієнічних, організаційних та медико-правових питань щодо виконання таких експериментальних робіт. Мета роботи полягає у визначенні оптимальних підходів до проведення експериментальних робіт на тваринах на основі аналізу відомих літературних джерел, нормативних актів, положень, відповідних наказів щодо основних санітарно гігієнічних, деонтологічних та медико-правових засад, які б дали можливість отримати адекватний та максимально правильний результат. Матеріали та методи. У статті йдеться про визначення основних санітарно гігієнічних, деонтологічних та медико-правових засад, які повинні застосуватись при підготовці та проведенні експериментальних робіт на тваринах на основі аналізу відомих літературних джерел, нормативних актів, положень та відповідного досвіду роботи в умовах віварію Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. Результати дослідження. На основі викладеного матеріалу авторами робиться заключення про адекватність та необхідність проведення експериментальних наукових досліджень на тваринах, які повинні включати наступні дії. Експеримент повинен проводитись в умовах віварію; дослідження погоджується з комітетом з біоетики; використовується правило трьох R (Replacement, Reduction, Refinement); у тварин повинно бути адекватне харчування, вода та догляд; хірургічні мніпуляції проводяться тільки після знеболення; виведення з експерименту тварин проводити в крайній необхідності та під наркозом. Висновки. 1. Дотримання відповідних санітарно-гігієнічних та гуманістичних підходів при роботі у віварії, дають можливість провести адекватні експериментальні дослідження завдаючи мінімальної шкоди тваринам. 2. Отримані результати таких наукових досліджень можуть наближатись до ідеальних тільки тоді, коли будуть дотримані вище наведені основні засади. Послідовність же таких принципів повинно використовуватись для проведення наукової роботи, що ґрунтуються на основі відповідних міжнародних та українських документів щодо проведення наукових експериментів, біологічного тестування та навчального процесу з використанням тварин.

ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ У ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПЕРИТОНІТОМ НА ТЛІ ОЖИРІННЯ

Tue, 26 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті розглядається питання щодо особливостей лікувально-реабілітаційних заходів в післяопераційному періоді у пацієнтів з перитонітом на тлі ожиріння на основі спостереження за такими хворими та аналізу відомих літературних джерел. Метою роботи є визначення основних особливостей лікувальних заходів, профілактики ускладнень та запровадження активних реабілітаційних заходів в післяопераційному періоді у пацієнтів з ожирінням, що перенесли оперативне втручання внаслідок захворювань органів черевної порожнини, які ускладнились перитонітом. Результати та методи. Матеріали статті базуються на основі спостереження за 468 пацієнтами з ожирінням, які знаходились на лікуванні в хірургічних клініках кафедри загальної хірургії Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова з 2003 по 2023 роки, по-поводу хірургічних захворювань органів черевної порожнини (у 97з них перебіг хвороб ускладнились перитонітом). В І групу увійшло 202 пацієнти (в т.ч. 51 з перитонітом), що лікувались з 2003 по 2012 роки, а в 2-гу групу – 266 (в т.ч. 46 з перитонітом), що лікувались з 2013 по 2023 роки. Завдяки вивченню причин особливостей розвитку, перебігу та ускладнень при операціях на органах черевної порожнини, що ускладнились перитонітом у людей з ожирінням та запровадженню нових сучасних технологій, зменшилась кількість усіх післяопераційних ускладнень з 54,90% (у 1-й групі) до 23,91% (у 2-й групі). Висновки. Основною причиною незадовільних результатів лікування та реабілітаційних заходів у пацієнтів 1 групи слід вважати не своєчасне звернення за медичною допомогою в лікувальний заклад завдяки замаскованому перебігу хвороб на тлі ожиріння, не розвинутість в той час інституту сімейної медицини та нестаток сучасного діагностично-лікувального обладнання у 2003-2012 роках. Вивчення особливостей розвитку, перебігу та діагностики гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини у осіб з ожирінням та запровадження відповідних лікувально-реабілітаційних заходів в післяопераційному періоді дало можливість покращити результати лікування огрядних пацієнтів у яких був діагностований перитоніт. Пацієнти з перитонітом, які страждають на ожиріння – це дуже важкий контингент, для лікування яких потрібно спеціально готувати та навчати медичний персонал.

ПЛР-ДІАГНОСТИКА ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ІНСТРУМЕНТ МОЛЕКУЛЯРНОЇ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ В ДІАГНОСТИЦІ ТА ПРОТИДІЇ БІОЛОГІЧНИМ ЗАГРОЗАМ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Tue, 26 Dec 2023 00:00:00 +0200

Актуальність. У статті висвітлено стан дослідження проблеми застосування методу ПЛР для діагностики вірусних інфекцій. в системі епіднагляду за вірусними інфекційними хворобами в Рівненській області за 2007-2022 рр. Мета роботи: проаналізувати структуру молекулярно-генетичних досліджень та вивчити особливості застосування методу ПЛР в системі епіднагляду за вірусними інфекційними хворобами на Рівненщині за 2007–2022 рр. Матеріали та методи. У роботі використовувались аналітичні прийоми епідеміологічного методу, описовий, статистичний та графічні методи. Проведений ретроспективний епідеміологічний аналіз структури та показники досліджень методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) в системі епіднагляду за інфекційними захворюваннями, в тому числі грипом, гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), COVID-19, вірусними гепатитами А, В і С, вірусними кишковими інфекціями в Рівненській області за 2007–2022 роки. Результати. Результати дослідження показали, що ПЛР – діагностика на сучасному етапі є ефективним інструментом молекулярної епідеміології і відіграє важливу роль для організації виконання оперативних функцій системи громадського здоров’я. Відповідна організація ПЛР – лабораторій та раннє виявлення генетичних маркерів вірусних інфекційних хвороб сприяють протидії біологічним загрозам. .Належна організація роботи ПЛР-лабораторіх Рівненської обласної СЕС (сьогодні ДУ «Рівненський ОЦКПХ МОЗ») забезпечила своєчасну ПЛР-діагностику пандемії грипу А H1N1 pdm09 29 жовтня 2009 року в Рівненській області та Україні, пандемії COVID-19 – 26 березня 2020 р. на території області, Висновки. Належна організація роботи ПЛР-лабораторіх Рівненської обласної СЕС (сьогодні ДУ «Рівненський ОЦКПХ МОЗ») забезпечила своєчасну ПЛР-діагностику пандемії грипу А H1N1 pdm09 29 жовтня 2009 року в Рівненській області та Україні, пандемії COVID-19 – 26 березня 2020 р. на території області. За період спостереження 2007-2022 рр. генетичні маркери вірусних інфекційних хвороб були виявлені у 138 114 хворих жителів Рівненської області, серед них найбільшу питому вагу позитивних осіб визначали у 98,09%, (135475) хворих на COVID-19.

ХРОНІЧНИЙ КАЛЬЦІФІКУЮЧИЙ ТЕНДИНІТ РОТАТОРНОЇ МАНЖЕТИ ПЛЕЧОВОГО СУГЛОБА: УДАРНО-ХВИЛЬОВА ТЕРАПІЯ ЯК МЕТОД ВИБОРУ В АМБУЛАТОРНИХ УМОВАХ

Ігор Юліанович Худецький, Олексій Сергійович Бучинський — Tue, 26 Dec 2023 00:00:00 +0200

Актуальність. Кальцифікуючий тендиніт ротаторної манжети плеча (КТ РМП) характеризується великою популяційною поширеністю і впродовж місяців може залишатись резистентним до консервативного лікування. Одним з перспективних напрямків є екстракорпоральна ударно-хвильова терапія, яка сьогодні посідає визначне місце у системі надання допомоги пацієнтам з больовими синдромами опорно-рухового апарату. Матеріали та методи. Здійснено аналітичний огляд літературних джерел у базі даних PubMed. Результати. КТ РМП діагностується у 10–42% населення, передусім жінок у віці 20-50 років, і є однією з головних причин хронічного болю у плечі. Розвиток КТ РМП проходить кілька клініко-патогенетичних стадій: прекальцифікації, кальцинізації та репарації. КТ РМП добре діагностується рентгенографічним або ультразвуковим дослідженням. Запропоновано ряд лікувальних тактик без доказів переваги якоїсь конкретної з них. Обґрунтовано застосування екстракорпоральної ударно-хвильової терапії (ЕУХТ) у пацієнтів з важкими та стійкими симптомами КТ РМП. Встановлено, що ЕУХТ може значно зменшити болі, поліпшити функцію плечового суглоба і якість життя, зменшити розміри кальцифікації порівняно з консервативними методами лікування. Ряд систематичних оглядів та мета-аналізів показав, що ЕУХТ значно покращувала показники за шкалою Constant–Murley та інтенсивність болю у порівнянні з іншими методами та/або плацебо. Показано, що високоенергетичний протокол ЕУХТ має переваги перед низькоінтенсивним. Висновки. Кальцифікуючий тендиніт ротаторної манжети плеча (КТ РМП) слід визнати актуальною патологією опорно-рухового апарата. Аналіз даних літератури свідчить про високу ефективність екстракорпоральної ударно-хвильової терапії (ЕУХТ) при данії патології та необхідність впровадження цього методу в протоколи лікування в амбулаторних умовах.

СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ХРОНІЧНИЙ НЕСПЕЦИФІЧНИЙ М’ЯЗОВИЙ БІЛЬ У СПИНІ

Дмитро Петрович Чоповський — Tue, 26 Dec 2023 00:00:00 +0200

Мета – ретельне вивчення та аналіз факторів розвитку хронічного неспецифічного болю у спині, а також методів його діагностики та ефективного впровадження фізичної терапії. Методи дослідження. Для досягнення цілей був проведений теоретичний аналіз, що включав у себе узагальнення, синтез, порівняння та аналіз наявних результатів дослідження у сучасній науковій та методичній літературі. Результати дослідження. За результатами спостережень та огляду науково-методичної літератури хронічний неспецифічний м’язовий біль (ХНБС) у спині є складною і розповсюдженою проблемою здоров’я, що суттєво впливає на якість життя багатьох людей. Хронічний неспецифічний м’язовий біль у спині представляє собою тривалий або регулярний дискомфорт, що виникає в м’язах спини та може існувати без конкретної ідентифікованої патології чи основного захворювання, яке може пояснити цей біль. Цей стан може викликати неприємні відчуття, м’язову напругу та обмежити можливість фізичної активності, маючи значний вплив на якість життя пацієнта. Психосоціальні фактори відіграють суттєву роль у впливі на функціональність особи, якість її життя і обмежують її щоденну активність, що може сприяти зниженню продуктивності та частим періодам тимчасової непрацездатності. Ці фактори також впливають на результати фізіотерапевтичного втручання та мають значення для прогнозу у даного контингенту. Незважаючи на велику кількість досліджень у даній галузі, багато аспектів цієї проблеми залишаються недостатньо вивченими та неоднозначними. Наукова стаття присвячена огляду сучасних досліджень щодо хронічного неспецифічного м’язового болю у спині. В ній розглядаються питання патогенезу, факторів ризику, методів діагностики та доступних стратегій фізичної терапії. Проаналізовані результати останніх наукових досліджень сприяють поглибленню нашого розуміння механізмів виникнення болю та сприяють розробці більш продуктивних методів лікування. Окрім того, розглядаються психосоціальні аспекти впливу на розвиток хронічного неспецифічного м’язового болю у спині. Висновки. Аналіз наукової та науково-методичної літератури підтверджує, що біль у спині є поширеною проблемою, який значно впливає на якість життя хворих. Аналіз досліджень свідчить, що відновлення забезпечується завдяки правильно організованій і ефективній терапії.