Public Health Journal

КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕТОДІВ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ЦЕРВІКОКРАНІАЛГІЇ ВЕРТЕБРОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ

І. Ю. Бадьїн — 2024-07-31

Мета роботи – дослідження результатів впливу кінезіотейпінгу, PRP-терапії (введення збагаченої тромбоцитами аутоплазми) та лікувальної гімнастики на клінічний стан та якість життя (ЯЖ) осіб молодого віку з синдромом цервікокраніалгії (ЦКА) вертеброгенного характеру. Матеріали та методи. Було проведено оцінку клінічної ефективності даних методів фізичної терапії (ФТ) у пацієнтів основної групи (ОГ) – 38 осіб молодого віку, які мали ЦКА вертеброгенного характеру. До контрольної групи (КГ) ввійшли 30 пацієнтів із ЦКА зіставного віку та статі, які отримували медикаментозну терапію (НПЗП та міорелаксанти). Окрім рутинного обстеження, була проведена комп’ютерна томографія, рентгенографія ШВХ з функціональними пробами. Визначення якості життя проводили за допомогою опитувальника MOS-SF-36. Інтенсивність болю оцінювали за шкалою ВАШ. Результати дослідження. У КГ через 5–7 днів спостереження (після проведення PRP) встановлено зниження болю на 9,2 мм, в ОГ градація болю зменшилася на 5,72 мм, що перевищувало інтенсивність больових відчуттів пацієнтів в КГ, які приймали протизапальні препарати (р>0,05). Через місяць у пацієнтів ОГ після долучення КТП і ЛГ больові відчуття зменшилися на 32,9 мм(р<0,05), а в КГ на тлі прийому ліків зазначено достовірне зниження болю на 21,5 ммпорівняно з початковим болем (р<0,05), але клінічна ефективність медикаментозної терапії була менш виражена, ніж після ФТ. Через 3 місяці виявлено статистично значуще переважання ефективності методів ФТ (різниця 11,7 мм(р<0,05) між ОГ та КГ). Висновки. Отже, дослідження встановило, що застосовані методи ФТ дозволяють стабільно зменшити прояв болю при ЦКА вертеброгенного характеру. Застосування ФТ дозволяє поліпшити ЯЖ у хворих на ЦКА шляхом зменшення болю, відновлення рухливості хребта, розширення рухового режиму і активного способу життя. Комплексне застосування кінезіотейпінгу, PRP-терапії та ЛГ актуальне при оптимізації лікування проявів ОХ та диспластичної нестабільності структур хребта. Це може підвищити ефективність і безпеку лікування та дозволяє рекомендувати розроблену методику ФТ до широкого впровадження.

РОЗРОБКА НОВОЇ КВАЛІФІКОВАНОЇ ПРОГРАМИ ЕРГОТЕРАПІЇ В УКРАЇНІ: ОЦІНКА ПОТРЕБ

Ш. Пілізер — 2024-07-31

Оцінка потреб зацікавлених сторін, залучених до створення нової освітньої програми «Ероготерапія», є дуже актуальною. Мета і завдання – оцінка потреб у розробці нової кваліфікованої програми ерготерапії в Україні. Матеріали та методи. Дослідження проводилося з використанням анкетування та письмового інтерв’ю. Респондентами у дослідженні були 180 студентів спеціальності «Фізична терапія, ерготерапія» трьох університетів та 40 стейкхолдерів потенційних робочих місць з ерготерапії. Результати дослідження були опрацьовані за допомогою описової статистики та тематичних аналізів. Результати дослідження. Встановлено, що більшість студентів пов’язує ерготерапію з фізичною терапією. Важливим для успіху професії ерготерапевта в Україні студенти вважають таке: навички взаємодії, знання методів ерготерапії, суміжних наук та природи людини, позитивне ставлення до людей з обмеженнями. Студенти надають перевагу роботі з особами із порушеннями фізичного здоров’я. 99% студентів підкреслює важливість набуття практичних навичок під час аудиторних практичних занять, 91% – під час практики. Вирішальними у виборі професії ерготерапевта є: внутрішня мотивація, бажання піклуватися про людей, обізнаність громадськості про ерготерапію. Опитування стейкхолдерів виявило три теми: незадоволення наявною системою охорони здоров’я та реабілітації; необхідність підвищення обізнаності громадськості з ерготерапією; необхідність навчання, заснованого на доказах ерготерапії. Висновки. За результатами дослідження ми виділили три аспекти, які потрібно враховувати під час розробки та впровадження нової освітньої програми з ерготерапії в рамках проєкту UKROTHE. Ідеться про потребу в освіті, орієнтованої на практику, потребу у підвищенні обізнаності та обміні інформацією з ерготерапії в Україні, а також можливість розширення фокусу ерготерапії в Україні, яка все ще інспірується медичною моделлю реабілітації.

ПРАВОВІ ОСНОВИ, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ОСВІТНЬОЇ ПІДГОТОВКИ ТЕРАПЕВТІВ МОВИ І МОВЛЕННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЯК ЧЛЕНІВ МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ КОМАНДИ З НЕМЕДИЧНОЮ ОСВІТОЮ

Марія Геннадіївна Аравіцька — 2024-07-31

Актуальність. Унаслідок бойових дій та високої захворюваності цивільного населення в лікувальних та реабілітаційних закладах виник високий попит на фахівців – членів мультидисциплінарної реабілітаційної команди з немедичною освітою – терапевтів мови і мовлення. Проте в Україні не розроблені та не функціонують освітні програми за цією спеціальністю. Мета роботи – вивчення та систематизація нормативних професійних компетентностей терапевтів мови і мовлення як основи створення освітньої програми спеціальності 227.3 «Терапія мови і мовлення». Матеріали та методи. Для досягнення мети дослідження був проведений аналіз законодавчої бази роботи терапевтів мови і мовлення як членів мультидисциплінарної реабілітаційної команди з позиції власного досвіду підготовки фахівців галузі знань 227 «Терапія та реабілітація». Результати дослідження. Основними професійними відмінностями фахівців у галузі охорони здоров’я (терапевтів мови і мовлення) від осіб з гуманітарною освітою є можливість здійснення та оцінки ними результатів діагностичних функціональних та інструментальних методик медичного спрямування, виконання специфічних інтервенцій для корекції стану здоров’я хворих людей різного віку не тільки з вродженими, але й з набутими патологічними станами, ведення специфічної документації. Усі ці дії здійснюються в межах відповідності такої діяльності юридичним аспектам щодо несення відповідальності за стан здоров’я пацієнта. В освітню програму для підготови терапевтів мови і мовлення потрібно включати дисципліни, які формують уявлення щодо функціонування мультидисциплінарної реабілітаційної команди, характеризують механізми і методики здійснення профілактики, скринінгу, діагностики, оцінювання, терапевтичного втручання, консультування, адміністрування, дослідження і ведення генетичних, вроджених, розвиткових, набутих і нейродегенеративних розладів комунікації та ковтання. Під час створення освітньої програми доцільно враховувати особливості основних контингентів пацієнтів для роботи терапевтів мови і мовлення – хворих з наслідками гострих порушень мозкового кровообігу, черепно-мозкових травм, реанімаційних станів (зокрема, з трахеостомою та таких, що потребують нутрітивної підтримки), захворюваннями ЛОР-органів, осіб похилого віку, дітей з вадами розумового та фізичного розвитку. Висновки. Створення освітніх програм спеціальності 227.3 «Терапія мови і мовлення» повинно ґрунтуватись на правових та кваліфікаційних вимогах до цієї професії, принципах підготовки фахівців у галузі охорони здоров’я та засадах функціонування мультидисциплінарних реабілітаційних команд.

ПРОБЛЕМАТИКА ТА АКТУАЛЬНІСТЬ НЕОБХІДНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ПЕРЕКОСІ ТАЗУ РІЗНОЇ ЕТІОЛОГІЇ

Денис Андрійович Білевич — 2024-07-31

Актуальність. У сучасному світі, з переважно сидячою роботою і невеликою кількістю рухової активності дуже гостро постає питання захворювань опорно-рухового апарату. По зверненням до лікаря, скарги на болі в спині і суглобах займають друге місце (після респіраторних захворювань), третє місце по госпіталізації та є найчастішою причиною втрати працездатності у молодому віці. Мета роботи: оцінити питання актуальності проблематики перекосу тазу, проаналізувати вітчизняні та закордоні джерела літератури щодо основних причин перекосу тазу, виявити основні методи фізичної терапії досліджуваної проблематики. Матеріали та методи. Біль у спині є однією з найпоширеніших скарг серед пацієнтів, які звертаються до лікаря. Приблизно кожен п’ятий страждає на повторювані болі в спині. Велика кількість скарг припадає саме на болі в нижній частині спини. Це призводить до зменшення рухової активності, зниження працездатності, психологічним проблемам та зниження рівня життя. Частина цих болів викликана перекосом тазу або його наслідками. У клініці виділяють кілька синдромів, провідними з яких є больовий синдром. Біль як перша ознака проблеми, викликає цілий ряд підсвідомих актів, що компенсують порушення і, в першу чергу, біомеханічного порядку. Саме це стає відправною точкою для наступних проблем, таких як поперековий остеохондроз, формування протрузій та гриж, люмбалгії, порушення роботи сечостатевої системи та шлунково-кишкового тракту, коксартрозу, гоноартрозу, вальгусному викривлення стопи, порушення іннервації органів тазу та м’язів ніг. Результати дослідження. Попереково-крижовий біль приводить до погіршення якості життя, зменшення фізичної активності, обмежень у підніманні важких предметів, порушення сну та появи психологічних проблем. Розповсюдженою причиною появи вищеописаного стану являється перекіс тазу. Висновки. Незважаючи на відмінності між чоловічим і жіночим тазом ця проблема притаманна для обох статей. Асиметрія тазу може мати різні причини, але основні серед них включають: родові травми, уроджені патології, дисбаланс м'язового корсету, травми опорно-рухового апарату, фізичне перенапруження, вагітність та пологи. Тому питання правильної і швидкої реабілітації таких пацієнтів та розробка підтримуючої терапії гостро постає у сучасному світі.

УПРАВЛІННЯ МЕДИЧНИМИ ВІДХОДАМИ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

Ігор Віталійович Гущук — 2024-07-31

Актуальність. Управління медичними відходами є надзвичайно важливою складовою галузі охорони здоров’я на сучасному етапі. Зростаюча увага до екологічних проблем, підвищення обізнаності щодо впливу відходів на навколишнє середовище та здоров’я людини вимагають ретельного та комплексного підходу до їх управління поводженням, з різного роду та категоріями відходів. Для досягнення успіху в цій сфері необхідно впроваджувати сучасні технології та інноваційні методи в управлінні медичними відходами. Такий підхід дозволить забезпечити безпечну обробку та утилізацію відходів, зменшити негативний вплив на довкілля та здоров’я людини, а також, в цілому, знизити витрати на управління поводження з відходами завдяки оптимізації процесів. Мета дослідження – вивчення переваг, щодо ефективного управління поводження з медичними відходами. Методи дослідження – теоретичний, який полягає у визначенні основних понять по темі дослідження; описовий, який розкриває основні аспекти досліджуваного напрямку; статистичний, спрямований на дослідження обсягів утворення медичних відходів; аналітичний, полягає в аналізі обсягів медичних відходів в КНП «Міська лікарня 2» Рівненської міської ради. Результати дослідження. У статті приведені дані досліджень щодо методів управління медичними відходами, як важливого аспекту галузі охорони здоров’я. Проаналізовано кількість медичних відходів в КНП «Міська лікарня 2» Рівненської міської ради. Зазначено переваги управління медичними відходами, зокрема розглянуто їх за такими напрямами як: механічна обробка для рециклінгу; переробка для відновлення енергії; зменшення викидів та забруднення; економічні вигоди та створення робочих місць; мінімізація ризику захворювань, у т.ч., інфекційної етіології; зниження витрат на утилізацію та обробку; підвищення екологічної свідомості; розвиток інновацій. За результатами дослідження запропоновано стратегічний план покращення поводження з медичними відходами для КНП «Міська лікарня 2» Рівненської міської ради, визначено такі стратегічні цілі, як: зменшення кількості утворюваних медичних відходів, підвищення ефективності утилізації медичних відходів, забезпечення відповідності поводження з медичними відходами нормативно-правовим вимогам та стандартам. Визначено що даний стратегічний план, допомагає більш ефективно адаптувати систему управління поводження з медичними відходами в закладах охорони здоров’я (ЗОЗ).

МОНІТОРИНГ АНТИБІОТИКОРЕЗИСТЕНТНОСТІ ДО АНТИМІКРОБНИХ ПРЕПАРАТІВ В КНП «ОСТРОЗЬКА БЛ» У 2013–2023 РОКАХ

Ігор Віталійович Гущук — 2024-07-31

Актуальність. Посилення антибіотикорезистентності мікроорганізмів – глобальна загроза громадському здоров’ю, оскільки неправильне та надмірне застосування антимікробних препаратів – основний фактор розвитку стійких до ліків патогенів. Мета: проаналізувати дані та стан антибіотикорезистентності в КНП «Острозька БЛ» протягом 2013–2023 років. Матеріали та методи. У роботі використовувались: епідеміологічний метод, бібліосемантичний метод, системний аналіз, описовий та статистичні методи. Проведений ретроспективний епідеміологічний аналіз чутливості до АМП основних збудників гнійно – запальних інфекцій в КНП «Острозька БЛ» протягом 2013–2023 років. Результати дослідження. Проаналізовано дані та стан мікробіологічного моніторингу в КНП «Острозька БЛ» за десятилітній період. Визначено відсоткове співвідношення зразків біоматеріалу, видовий спектр збудників та проведений аналіз чутливості до антимікробних препаратів.

АНАЛІЗ СТАНУ СПОРТСМЕНІВ-СТРІЛЬЦІВ З НЕСПЕЦИФІЧНИМ БОЛЕМ У СПИНІ

Єгор Дмитрович Демчук — 2024-07-31

Актуальність. Стрілецький спорт можна вважати радше статичним, а не динамічним видом спорту, де динаміка присутня, але, на відмінну від таких видів спорту, як біатлон, вона у рази менша. Проблему неспецифічного болю у спині спортсменів-стрільців вивчено недостатньо, є велика кількість причин через виникнення болю – від генетично успадкованих захворювань до того, що спортсмен змінив поставу заради досягнення більш кращого результату. Це дослідження було спрямоване на вивчення впливу неспецифічного болю не тільки на результати на змаганнях, а і на життя спортсмена в цілому. Неспецифічний біль у спині є багатофакторною проблемою, яку потрібно розглядати в широкому аспекті, бо, окрім успадкованих захворювань, порушення постави може виникати і через тривалий стрес, через низькі результати на змаганнях або завеликий об’єм тренувальної діяльності. Будь-який з цих аспектів може впливати на виникнення неспецифічного болю у спині. Було проведене опитування спортсменів, щоб дізнатись, наскільки сильно впливає неспецифічний біль у спині на тренувальну діяльність та життя спортсмена. Мета та завдання – проаналізувати стан спортсменів-стрільців з проявами неспецифічного болю у спині за допомогою сучасних наукових досліджень. Методи дослідження. Проведено опитування спортсменів-стрільців різних спортивних звань з неспецифічним болем у спині. Результати дослідження. Провівши опитування двадцяти шести спортсменів з приводу неспецифічного болю у спині, ми визначили, що це одна із основних проблем, яка заважає отримувати високі результати на змаганнях. Висновки. Аналіз даних показує, що досить багато спортсменів-стрільців має проблеми з неспецифічним болем у спині. Така проблема потребує вирішення. Необхідне подальше надання допомоги спортсменам задля того, щоб спортсмени могли у майбутньому показували більш якісні результати і мали більше можливостей для продовження тренування та вдосконалення їх навичок. Також потрібні подальші досліди для визначення ефективного способу відновлення спортсменів з цією проблемою.

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ОСВІТНЬОГО КОМПОНЕНТУ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я ТА МОТИВАЦІЇ ДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

Габріелла Василівна Дудаш — 2024-07-31

Актуальність. Актуальними проблемами сучасної системи освіти є навчання, виховання і розвиток молодого покоління заради розбудови здорового суспільства та формування його здоров’язберігаючого світогляду. Попри застосування у навчально-виховній роботі різних елементів навчання з метою формування основ культури здоров’я, мислення учнів все ще не відповідає потребі, про що свідчить поширення шкідливих звичок та значні порушення здоров’я серед підлітків. Неефективність складників системи освіти щодо формування позитивних переконань та мотивації учнів щодо здорового способу життя зумовлює необхідність дослідити формування та розвиток освітнього компоненту стосовно збереження здоров’я та мотивації до здорового способу життя з метою подальшого його вдосконалення. Мета роботи – на основі аналізу відповідних джерел дослідити формування та розвиток освітнього компоненту збереження здоров’я та мотивації до здорового способу життя у підлітковому віці. Матеріали та методи. Для досягнення мети був використаний бібліосемантичний метод та метод системного аналізу, проаналізовані державні освітні стандарти, шкільні програми та наукова література з проблеми дослідження. Результати дослідження. Аналіз вітчизняних досліджень показує, що компоненти формування здоров’я почали запроваджувати в освітній процес ще до набуття Україною незалежності. Навчальні дисципліни вказаного спрямування були представлені інтегративним курсом «Основи валеології і медичних знань», шкільними інтегративними курсами «Валеологія», «Основи безпеки життєдіяльності» та «Основи здоров’я». Зараз впроваджено новий інтегрований курс «Здоров’я, безпека та добробут». Усе ж недостатню увагу приділено формуванню здорового способу життя для учнів старших класів, студентів професійно-технічних училищ та закладів вищої освіти, адже основні освітні компоненти, які мають формувати в учнів поведінку збереження здоров’я, закінчуються в дев’ятому класі. Висновки. Компоненти, спрямовані формувати знання, переконання та поведінку молоді, що сприятимуть збереженню здоров’я, вже давно включені у виховний процес, проте в різні періоди свого існування та розвитку вони мали низку недоліків: нерівномірне вивчення матеріалу з певними прогалинами в окремих класах, відсутність інформації щодо здорового способу життя та корисних звичок у старших класах, відсутність у закладах вищої освіти обов’язкових освітніх компонентів, що відповідають за формування у студентів навичок формування здорової поведінки.

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ПЛАНУ У ФІЗИЧНІЙ ТЕРАПІЇ

Ірина Романівна Зарічнюк — 2024-07-31

Актуальність. Основні аспекти індивідуального реабілітаційного плану у фізичній терапії є надзвичайно актуальною проблемою в системі охорони здоров’я. Цей підхід враховує потреби та можливості кожного пацієнта, забезпечуючи оптимальні умови для досягнення максимального результату у процесі фізичної терапії та їхнього повернення до активного життя. Мета – ретельне вивчення та аналіз основних аспектів індивідуального реабілітаційного плану у фізичній терапії. Матеріали та методи. Для досягнення цілей був проведений аналіз літературних джерел, систематизація даних, одержаних у процесі опрацювання результатів дослідження у сучасній науковій та методичній літературі. Результати дослідження. Результати дослідження вказують на те, що у роботі фізичного терапевта індивідуальний реабілітаційний план виступає основою для організації та проведення ефективного процесу відновлення функціональності пацієнтів. У цьому плані ретельно враховані всі аспекти здоров’я, фізичного стану та індивідуальні потреби кожної людини, що дозволяє створити персоналізований підхід та координувати дії для досягнення максимальних результатів у процесі відновлення. Після проведеного аналізу літературних джерел можна стверджувати, що під час розробки індивідуального реабілітаційного плану у фізичній терапії важливу роль відіграє системний підхід, що визначає врахування всіх аспектів та компонентів, що утворюють єдину структуру та впливають на успішність реабілітаційного процесу. До основних складників побудови індивідуального реабілітаційного плану слід віднести такі етапи: комплексне реабілітаційне обстеження, оцінювання, формулювання реабілітаційного діагнозу, визначення реабілітаційного потенціалу, визначення реабілітаційного прогнозу, планування (постановка цілей, розробка індивідуальної реабілітаційної програми, підбір відповідних засобів фізичної терапії), втручання. Незважаючи на велику кількість досліджень у даній галузі, зміст цієї проблеми трактують по-різному, тому існує потреба в подальших наукових дослідженнях та обговореннях для удосконалення підходів до розуміння та вирішення цих питань. Наукова стаття присвячена огляду сучасних досліджень щодо основних аспектів індивідуального реабілітаційного плану у фізичній терапії. Визначено етапи формування індивідуального реабілітаційного плану. Висвітлено основні компоненти реабілітаційного обстеження. Розглянуто особливості оцінювання, встановлення реабілітаційного діагнозу, потенціалу та прогнозу. Проаналізовано етапи планування, встановлення цілей, розробки індивідуальної реабілітаційної програми та безпосереднє виконання програми. Вивчено важливість моніторингу стану пацієнта. Розуміння та дотримання цих аспектів є важливим для забезпечення успішного реабілітаційного процесу та покращення якості життя пацієнтів у фізичній терапії. Висновки. Аналіз наукової та науково-методичної літератури підтверджує важливість індивідуального реабілітаційного плану в роботі фізичного терапевта. Аналіз досліджень свідчить про те, що послідовне виконання цільових етапів, що утворюють єдину структуру індивідуального реабілітаційного плану, сприяє досягненню загальної мети функціонування системи фізичної терапії та впливає на успішність реабілітаційного процесу.

ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З УРАЖЕННЯМ СПИННОГО МОЗКУ

Алевтина Геннадіївна Кононенко — 2024-07-31

Реабілітація військовослужбовців з ураженнями спинного мозку, отриманими внаслідок військових конфліктів чи травматичних подій, є важливим завданням галузі охорони здоров’я. Спинномозкова травма (СМТ) має широкі наслідки для багатьох функцій організму, тому фізіотерапевти лікують низку різних проблем, пов’язаних з СМТ та залученням багатьох систем організму, навіть якщо основна патологія є неврологічною за своєю природою. Мета роботи – проаналізувати особливості фізичної терапії військовослужбовців з ураженнями спинного мозку. Матеріали та методи – теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури. Результати дослідження. Фізіотерапія на етапі реабілітації фокусується на цілях, пов’язаних з руховими завданнями, такими як ходьба, штовхання інвалідного візка, використання верхніх кінцівок. Фізіотерапевти, які працюють з пацієнтами з СМТ, лікують біль і респіраторні ускладнення, використовують електростимуляцію для лікування пролежнів, розробляють програми фітнес-тренувань, заохочують людей з СМТ до здорового способу життя, навчають інвалідів спорту, надають різні види ортезів, шин і допоміжних засобів, виписують інвалідні візки, консультують щодо стратегій профілактики болю в плечах і пролежнів, проводять різні електротерапевтичні втручання. Отже, фізіотерапевти, які лікують людей з СМТ, повинні володіти різноманітними клінічними навичками. Фізіотерапевтична практика може значно змінитися протягом наступного десятиліття. Екзоскелети вже доступні і дозволяють людям з паралічем нижніх кінцівок ходити по землі. Терапія стовбуровими клітинами також може одного дня відкрити двері для тих, хто страждає на СМТ. Висновки. Фізична терапія військових з ураженням спинного мозку становить складний і багатоплановий процес, який базується на принципах індивідуалізації, комплексності та поетапності.

ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ДІТЕЙ ЗІ СПАСТИЧНОЮ ФОРМОЮ ДИТЯЧОГО ЦЕРЕБРАЛЬНОГО ПАРАЛІЧА

Надія Миколаївна Кононенко — 2024-07-31

Актуальність. Фізична терапія дітей із дитячим церебральним паралічем (ДЦП) є тривалим процесом. На даний момент існує безліч методик з реабілітації дітей з ДЦП, але більшість із них розроблена для дітей у ранній резидуальній стадії. Отже, є необхідність у розробці комплексного підходу до відновлювального процесу дітей шкільного віку з діагнозом ДЦП, тому що цей вік є останньою стадією, коли можливі успішні реабілітаційні заходи. Мета роботи – обґрунтувати ефективність впливу підібраного комплексу фізичної терапії із застосуванням біомеханічної рухомої платформи Huber 360 та терапевтичних вправ на корекцію рухових порушень у дітей 6–12 років зі спастичною формою ДЦП. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 16 дітей віком 6–12 років: 8 – контрольна група, 8 – експериментальна зі спастичною формою ДЦП різного ступеню важкості. Три рази на тиждень проводилася фізична терапія на біомеханічній рухомій платформі Huber 360 по 30 хвилин та терапевтичні вправи (вправи щодо збільшення амплітуди руху) по 40 хвилин. Ефективність формування рухового розвитку визначали за групами вправ, що відповідають основним руховим навичкам, розташованим у послідовності зростання здатності дітей контролювати своє тіло у спокої та русі, правильно та раціонально керувати своїм тілом. Також проводили тестування з визначення рухового розвитку нижніх кінцівок. Результати дослідження. Встановлено, що застосування розробленої методики з відновлювальної терапії дітей з діагнозом ДЦП спастичної форми із застосуванням апарату Huber та комплексу вправ щодо розвитку амплітуди руху позитивно впливає на руховий стан дітей. Найбільший відсоток ефективності виявлено за такими групами показників: формування дрібної моторики та руху верхніх кінцівок; формування вертикалізації та ходьби; формування силової витривалості м’язів живота; кількість присідань; довжина кроку. Зокрема, спостерігалась стабільно висока динаміка за такими показниками: формування контролю за положенням голови, розвиток реакції опори та рівноваги рук; формування контролю тулуба та сидіння; силова витривалість м’язів спини; швидкість ходьби. Висновки. Розроблена програма фізичної терапії із застосуванням апарату Huber та комплексу вправ щодо розвитку амплітуди руху (гнучкості) призводить до позитивної динаміки за всіма групами показників незалежно від ступеня тяжкості патології. Запропонована програма дозволила дітям збільшити м’язову силу, а також обсяг рухів у суглобах.

КІНЕЗІОТЕРАПІЯ ПОСТІНСУЛЬТНИХ ПАЦІЄНТІВ НА СТАЦІОНАРНОМУ ЕТАПІ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ

Андрій Степанович Кравець — 2024-07-31

Актуальність. Кінезіотерапія як один із провідних засобів реабілітаційної та фізичної терапії впливає на організм пацієнта використанням лікувально-відновлювального ефекту фізичних вправ. Мета та завдання – підвищення ефективності реабілітації та фізичної терапії пацієнтів, що перенесли внутрішньомозковий крововилив, з базуванням на корекції рухових розладів, нормалізації м’язового тонусу, підвищенні м’язової сили і координації засобами кінезіотерапії на стаціонарному етапі відновного лікування. Методи дослідження. У дослідження включені 30 пацієнтів з діагнозом ВМІ віком від 50 до 70 років (середній вік 60,4±2,3 років), які знаходились на стаціонарному етапі відновного лікування у реабілітаційному центрі Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. Результати дослідження. На підставі отриманих даних можна припускати необхідність включення до програми РФіТ раннього відновного періоду пацієнтів з ВМІ у поєднанні з методикою адаптивної кардіореспіраторної рефлекторної підготовки в рамках спіральної моделі ФТ з подальшим розширенням рухового режиму. Використання цієї методики сприяє підвищенню реабілітаційного потенціалу щодо рухового дефіциту, зменшенню потреби міокарда в кисні, профілактиці ранніх тромбоемболічних, ортостатичних ускладнень, підвищенню мотивації до подальшого відновного лікування, стабілізації психоемоційного стану. Необхідність оцінки реабілітаційного потенціалу з урахуванням патології серця у даної категорії пацієнтів потребує розробки нових методик та шкал у майбутньому. Висновки. Застосування засобів кінезіотерапії під час відновлювального лікування пацієнтів, які перенесли ВМІ, сприяє покращенню неврологічного статусу і функціонального стану опорно-рухового апарату пацієнтів за рахунок збільшення амплітуди рухів у суглобах верхньої і нижньої кінцівки, а також зменшенню спастичності м’язів, покращенню здатності до самообслуговування, підвищенню мобільності та незалежності у повсякденному житті. Ці результати статистично підтверджують більшу ефективність розробленої програми реабілітації і фізичної терапії, яку застосовували пацієнти експериментальної групи.

ОЦІНКА ВІДГУКУ ГАЛУЗІ НА ЗАПИТИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІД ЧАС СТАЦІОНАРНОГО ЛІКУВАННЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

Лілія Вікторівна Крячкова — 2024-07-31

Актуальність дослідження визначається подальшою розбудовою та необхідністю удосконалення системи охорони здоров’я (ОЗ) з позицій людиноцентричного підходу, необхідністю удосконалення стаціонарного медичного обслуговування і реабілітації постраждалих військовослужбовців та забезпечення чутливості ОЗ до запитів вразливих груп населення. Мета роботи – оцінка відгуку системи охорони здоров’я на запити військовослужбовців під час стаціонарного лікування та реабілітації. Матеріали та методи. Проведено ретроспективне кроссекційне дослідження з експертною оцінкою медичних карт 69 військовослужбовців, які лікувалися у стаціонарних закладах м. Дніпро до 2022 р. і яких було госпіталізовано переважно через травматичні ураження (81,2%). Оцінку проводили 7 організаторів охорони здоров’я вищої категорії з достатнім рівнем компетентності (>0,80) та узгодженістю думок (>0,60). Програма включала традиційні підходи до опрацювання медичної документації та оцінку відгуку галузі на запити бійців. Використовувалася карта експертної оцінки, розроблена з урахуванням міжнародних підходів. Кожен елемент чутливості та інтегральний показник оцінювався у відсотках (максимум 100%). Статистичну обробку даних проводили за допомогою описової та аналітичної статистики, використовували Microsoft Excel та R (version 4.2.1), результати вважалися значущими при р<0,05. Результати дослідження. Порівняно з класичним розподілом двох основних сфер у формування інтегрального показника чутливості спостерігалося зміщення внеску відгуку системи ОЗ на запити військовослужбовців у бік збільшення ваги домену орієнтації на пацієнта як клієнта та об’єктивних показників, зокрема оперативності медичного обслуговування. Відгук системи охорони здоров’я на запити військовослужбовців стосовно реабілітації складає в середньому 79,1% (95% ДІ 78,9–79,3). У 78,3% випадків оцінених госпіталізацій його можливо підвищити до максимально можливого рівня за рахунок збільшення поваги до гідності, поліпшення комунікацій, конфіденційності та автономії пацієнтів. При рівні сфери поваги до гідності, вищому за 76,2%, шанси поліпшення відгуку на запити бійців зростають у 18,4 раза (p=0,047). Висновки. Дослідження показало високий рівень респонсивності системи до запитів військових, проте є можливість оптимізації за рахунок збільшення поваги до гідності, конфіденційності, автономії та комунікацій, що підвищить рівень чутливості системи ОЗ і покращить стаціонарне лікування та реабілітацію військовослужбовців.

МАРКЕТИНГОВІ СТРАТЕГІЇ: ОЦІНКА ПЕРСПЕКТИВИ АДАПТАЦІЇ ТА ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ У СФЕРІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

Святослав Валерійович Лінніков — 2024-07-31

Мета роботи – оцінити можливості та перспективність адаптації методик та методів оцінки ефективності бізнесових маркетингових стратегій у системах моніторингу й оцінки ефективності інформаційно-комунікаційних кампаній у сфері громадського здоров’я. Матеріали та методи. Використано результати вивчення та практичного застосування різних інструментів оцінки ефективності маркетингових стратегій та рекламних кампаній, які широко використовуються у сфері бізнесу. Застосовано бібліосемантичний метод дослідження, метод логічно-структурного та контент-аналізу. В основу дослідження покладено системний підхід. Результати. Представлено аналіз базових підходів до оцінки ефективності рекламних кампаній у сфері бізнесу та оцінено можливості адаптації окремих компонентів до застосування в системі оцінки якості інформаційно-комунікаційних кампаній у сфері громадського здоров’я. Визначено пріоритетність комунікаційної складової частини оцінки ефективності та представлено варіанти поширених методів і методик оцінки на різних етапах впровадження рекламної кампанії з акцентом на можливості застосування у сфері громадського здоров’я. Висновки. Існує великий потенціал напрацьованих сферою бізнесу методик оцінки ефективності маркетингових стратегій для застосування у галузі громадського здоров’я та промоції здорового способу життя. Перспективи використання цих методик у сфері громадського здоров’я дозволять не лише ефективно оцінювати рекламні кампанії, спрямовані на збереження та покращення здоров’я населення, але й перетворювати стратегії на засоби впливу на поведінку громадян.

КІНЕЗІОТЕЙПУВАННЯ ЯК ЗАСІБ ЗАПОБІГАННЯ ВИНИКНЕННЮ ТРАВМ НИЖНІХ КІНЦІВОК У БАСКЕТБОЛІСТІВ

Інна Михайлівна Ніколенко — 2024-07-31

Загальновідомо, що активні заняття фізичними вправами та спортом тісно пов’язані із виникненням високого рівня травматизму через стомлення, перенапруження або перевантаження м’язового чи опорно-рухового апарату людини. Для кожного виду спорту характерні певні специфічні травми. На думку більшості дослідників, найбільш травматичними стосовно пошкодження опорно-рухового апарату вважаються спортивні ігри. Велика кількість методів лікування травм, часто недостатньо ефективних, заохочує до пошуку способів запобігання травмам. У статті досліджено погляди авторів щодо ефективного використання методу кінезіотейпування для запобігання травм нижніх кінцівок у професійних баскетболістів. Розкрито сутність поняття «кінезіотейп» як еластичної клейкої стрічки, що складається з 100% бавовни та має гіпоалергенний клейкий шар на акриловій основі. Також висвітлено концепцію «кінезіотейпування у спорті» як методу, який застосовується для лікування та запобігання спортивних травм. Автори визначили доцільність використання спортивного кінезіотейпування для зменшення ризику травм. Також розглянуто найбільш травматичні частини тіла спортсменів, на які рекомендується наносити кінезіотейп для профілактики спортивних ушкоджень. Крім того, описано процес нанесення еластичної стрічки на нижні кінцівки професійним спортсменам. Мета роботи – проаналізувати літературні джерела, де розглядається застосування методу кінезіотейпування під час тренувань та змагань з метою запобігання спортивних травм нижніх кінцівок у професійних баскетболістів. Матеріали та методи. Був проведений аналіз наукових поглядів авторів щодо ефективного застосування методу кінезіотейпування для профілактики виникнення травм у професійних баскетболістів. Результати дослідження. У спорті можна відзначити підвищення травматизму, пов’язаного з великим фізичним навантаженням, змаганням за вражаючі результати та прагненням підвищити свою привабливість для спортивних команд тощо. Важливе місце відводиться профілактиці спортивного травматизму і попередженню розвитку перенапруження в тренувальному процесі, що також пов’язано зі значним збільшенням обсягу фізичних навантажень та їх інтенсивності в період підготовки до змагань. Є широкий вибір методів лікування спортивних травм, але їх низька ефективність зумовлює потребу в пошуку засобів запобігання травм. Для профілактики спортивних травм проводиться система таких заходів: правильна методика тренувань, забезпечення відповідного стану місць занять, одягу, інвентарю, взуття, застосування захисного спорядження, регулярний лікарський контроль, виконання гігієнічних вимог, використання кінезіотейпів та бандажів, виховна робота тощо. Кінезіотейпування набуває популярності серед баскетболістів, тому що воно має не лише лікувальний вплив, а й полегшує больовий синдром, зменшує набряки, позитивно впливає на циркуляцію крові у ділянці накладання кінезіотейпу. Кінезіотейп – це безпечний та надійний засіб для профілактики та лікування різноманітних спортивних травм у баскетболі. Висновки. Аналізуючи вищезгадане, можемо дійти висновку, що кінезіотейпування є сучасним засобом профілактики травм нижніх кінцівок під час тренувального та змагального процесів у спортсменів, які грають у баскетбол. Кінезіотейпування в спорті – ефективний метод не лише для запобігання виникнення травми, а і зменшення болю та підтримки оптимального рухового контролю. Воно може сприяти швидкому відновленню після травм, покращенню стійкості та підтримці правильної позиції тіла, що є особливо важливим під час занять спортом. Використання зазначених методів дозволяє підтримувати здоров’я м’язів і суглобів, зменшує ризик травм і, забезпечуючи правильну біомеханіку руху, зменшує біль у м’язах і суглобах за допомогою створення тягучого тиску на певні точки. Кінезіотейпування також дозволяє покращити кровообіг і лімфодренаж.

ІНДИВІДУАЛІЗОВАНИЙ ПІДХІД У ФІЗИЧНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ: ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ПЕРСОНАЛІЗОВАНИХ ПРОГРАМ

Петро Миколайович Патій — 2024-07-31

Актуальність. У наш час в різних країнах все більше зростає потреба у розробці нових програм фізичної реабілітації, які спрямовані на усунення негативних наслідків захворювання. Для впровадження цих програм у щоденну практику необхідне визначення найбільш ефективної стратегії впровадження та персоналізований підхід. Мета роботи – проаналізувати дані використання технологій та персоналізованих програм в індивідуалізованому підході фізичної реабілітації. Матеріали та методи. Були використані бібліосемантичний та аналітичний методи дослідження. У ході роботи був проведений рандомізований систематичний огляд 12 літературних джерел, опублікованих в період з 2018 до 2024 року. Для пошуку публікацій в наукометричних базах Web of Science, Scopus, PubMed та Google Scholar були використані ключові слова «сучасні технології», «якість життя», «методи», «персоналізація», «фізична реабілітація». Результати дослідження. У статті надано загальну інформацію щодо традиційних та сучасних методів фізичної реабілітації. Було показано, що реабілітація забезпечує комплексний підхід до лікування захворювань серцево-судинної та нервової системи, різноманітних травм і захворювань опорно-рухової системи тощо. Це допомагає покращити фізичні можливості, зменшує хронічний біль, покращує психічний стан і сприяє загальному покращенню якості життя пацієнтів. Встановлено, що саме персоналізований підхід у фізичній реабілітації сприяє досягненню максимального рівня функціональної активності та самостійності. Велику роль при цьому відведено визначенню та врахуванню індивідуальних характеристик кожного пацієнта з різними порушеннями. Включення сучасних інформаційних і комунікаційних технологій у програми домашнього навчання може сприяти розвитку ключових нейропластичних факторів, пов’язаних із руховим навчанням при різних розладах. Висновки. Отримані результати свідчать про те, що індивідуально підібрана та цілеспрямована програма фізичної реабілітації може бути ефективною для покращення загального рівня якості життя та симптомів у пацієнтів із різними захворюваннями.

ДОСВІД СТВОРЕННЯ АВТОМАТИЗОВАНОГО ОПИТУВАЛЬНИКА СИМПТОМІВ З ЗАСТОСУВАННЯМ БАГАТОРІВНЕВИХ АЛГОРИТМІВ ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЇ РОБОТИ ЛІКАРЯ ПРИЙМАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ БАГАТОПРОФІЛЬНОЇ ЛІКАРНІ

Андрій Андрійович Петрух — 2024-07-31

Актуальність. Одним з найважливіших завдань лікаря приймального відділення є встановлення правильного попереднього діагнозу і подальше скерування пацієнта у відповідне профільне відділення. На це повинно витрачатися якомога менше часу. Мета – розробка та аналіз процедури створення автоматизованого опитувальника симптомів – асистента лікаря приймального відділення. Матеріали та методи. Автоматизована програма була написана мовою мові програмування Дот нет (.net). Первинний перелік симптомів, уточнюючих запитань та варіантів медичних станів був узятий з посібників під час курсу навчання парамедиків у Сполучених Штатах Америки та Канаді. Для перевірки його точності експертні висновки протягом 2-х років надавали 5 лікарів приймального відділення Львівської залізничної лікарні. Робота була проведена з використанням методів системного підходу та структурно-логічного аналізу. Результати дослідження. Створення автоматизованого опитувальника було розділене на 3 основних етапи. Перший полягав у аргументації завдання та визначення показників ефективності роботи. На другому етапі нами було сформоване технічне завдання для команди програмістів з використанням графічного редактора для візуалізації алгоритму та переліку необхідних таблиць. На третьому етапі нами була проведена апробація опитувальника під час практичної роботи лікаря та сформовані завдання щодо покращення роботи алгоритму. Після трьох етапів покращення роботи опитувальника було проведено порівняння роботи лікаря з досвідом понад 10 років з роботою опрацьованого алгоритму. Також роботу з автоматизованим опитувальником було експериментально запроваджено в щоденну роботу приймального відділення. На останньому етапі було проаналізовано ефект від роботи лікаря з використанням опитувальника та роботу лікаря без нього. Висновки. Автоматизовані опитувальники, створені на базі літератури доказової медицини, можуть бути корисними для допомоги в роботі медичного персоналу у багатопрофільних медичних закладах, коли завдання стоїть у швидкій постановці попереднього діагнозу та скеруванні пацієнта у профільне відділення. У нашому випадку це привело до зменшення часу прийому пацієнта у приймальному відділенні на 21% та зниження кількості переведень пацієнтів між профільними відділеннями.

ГОСТРЕ ПОШКОДЖЕННЯ МЕДІАЛЬНОЇ КОЛАТЕРАЛЬНОЇ ЗВ’ЯЗКИ КОЛІНА: ВИПАДОК ІЗ ПРАКТИКИ

Тарас Григорович Рокита — 2024-07-31

Актуальність. Медіальна колатеральна зв’язка (MCL) є основним стабілізатором колінного суглоба проти обертальних рухах і впливі вальгусних сил; крім того, це найпоширеніша зв'язка, яка ушкоджується під час травми коліна. Частота їх розвитку становить 40% випадків від усіх пошкоджень зв’язок коліна. Поєднані пошкодження медіальної колатеральної зв’язки і передньої хрестоподібної зв’язки становлять від 22 до 44%. Більшість пацієнтів, які мають пошкодження MCL різного ступеня тяжкості, можуть досягти рівня активності до травми за допомогою нехірургічного лікування. Проте аналіз літературних даних показав, що оперативне лікування травм MCL може бути призначене для певних груп пацієнтів, зокрема у разі ушкодження Стенера (Stener-like lesion). Мета: оцінка можливостей оперативного лікування ушкоджень MCL шляхом аналізу даних сучасних досліджень та досвіду лікування такого типу травм. А також наведення власного клінічного випадку в якості прикладу лікування. Результати дослідження. Описано сучасні дані про анатомію колінного суглобу, класифікацію та лікування травми MCL. В якості прикладу наведено власний клінічний випадок оперативного лікування пошкодження медіальної колатеральної зв’язки коліна за типом Стенера. Висновки. З огляду на той факт, що не всі травми MCL III ступеню подібні до ушкодження Стенера, важлива своєчасна його діагностика в таких пацієнтів.Своєчасне оперативне лікування рекомендовано для досягнення швидкого анатомічного загоєння та запобігання тривалої вальгусної нестабільності, хронічного болю та остеоартриту. Перед пластикою ACL необхідно досягнути загоєння MCL.

АЛГОРИТМ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ВТРУЧАННЯ ХВОРИХ ЖІНОК НА РАК ЯЄЧНИКІВ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Наталія Юріївна Селюкова — 2024-07-31

Актуальність. Рак яєчників, відомий як «тихий вбивця», є найбільш шкідливим з усіх гінекологічних раків. Варіанти лікування гінекологічного раку включають хірургічне втручання, хіміотерапію, радіотерапію/брахітерапію, гормональну терапію та/або таргетну терапію. Жінки з раком яєчників можуть відчувати неприємні фізичні та психологічні наслідки в результаті лікування раку, саме тому під час та після лікування пацієнтки можуть вести малорухливий спосіб життя, що може погіршити якість життя. Саме тому фізична активність може забезпечити покращення серцево-легеневої форми, м’язової сили, аеробної здатності, енергійності та якості життя жінок з раком яєчників. Мета роботи – проаналізувати й узагальнити дані літературних джерел щодо впливу терапевтичних вправ на виживання та якість життя жінок з раком яєчників. Матеріали та методи дослідження. Для огляду літератури досліджували дві бази даних – PubMed та Google Scholar. Були включені статті, опубліковані англійською мовою, автори яких досліджували стан та методи корекції фізичного та психічного стану жінок після виявлення у них раку яєчників. Результати дослідження та їх обговорення. Дані сучасної літератури підкреслюють переваги фізичних вправ для багатьох результатів, орієнтованих на пацієнта, включаючи фізичне функціонування, рівні фізичної активності, втому, втрату ваги та виживання у тих, хто пережив гінекологічний рак. Це має вирішальне значення для медичних працівників, включаючи хірургів, онкологів, онкологічних медсестер і фізичних терапевтів, щоб визначити періоди низького рівня фізичної активності впродовж всього захворювання, щоб направити до програми фізичної терапії або забезпечити відповідні втручання, адаптовані до характеристик, можливостей, потреб і переваг окремих пацієнтів. Крім того, під час встановлення діагнозу медичні працівники повинні наголошувати на необхідності постійних регулярних фізичних вправ протягом усього життя, оскільки гіподинамія значною мірою пов’язана зі смертністю. Висновки. Фізична терапія сприяє підвищенню якості життя та виживання жінок з раком яєчників. Доведено, що фізичні вправи безпечні та ефективні без побічних ефектів. Крім того, фізичні вправи сприяють покращенню симптомів раку, знижують втому, підвищують якість сну та зменшують симптоми депресії. Потрібні подальші дослідження для більш детальних та індивідуальних рекомендацій стосовно виконання вправ, кількості часу фізичного навантаження та місця проведення (вдома чи в спеціалізованому центрі). Також потрібно враховувати у дослідженнях, який спеціаліст проводить лікувальне тренування хворих жінок.

ВИКОРИСТАННЯ РОБОТОТЕХНІКИ У ФІЗИЧНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВИХ З АМПУТАЦІЯМИ

Тетяна Миколаївна Ткачук — 2024-07-31

Актуальність. За останні десятиліття військові конфлікти породили збільшення кількості військових з ампутаціями, що підкреслює важливість використання робототехніки в їхній фізичній реабілітації для покращення якості життя та соціальної інтеграції. Використання робототехніки у фізичній реабілітації військових з ампутаціями має велике значення у зв’язку зі зростанням кількості військових, які отримали ампутації внаслідок конфліктів та бойових дій. Ця тема актуальна, оскільки вона спрямована на поліпшення якості життя та повернення до нормального фізичного функціонування військовослужбовців, які отримали такі важкі травми. Мета роботи полягає в дослідженні ефективності та переваг використання робототехніки в процесі фізичної реабілітації військових з ампутаціями, зокрема в оцінці впливу таких технологій на покращення мобільності, якості життя та соціальної адаптації пацієнтів. Матеріали та методи. Здійснювався систематичний пошук наукових джерел, які містять аналіз і синтез теоретичних підходів до використання робототехніки у фізичній реабілітації військових з ампутаціями. Для цього були використані різноманітні наукові джерела, що дозволило узагальнити та оцінити сучасні методи та підходи у цій галузі, спрямовані на поліпшення якості реабілітації та соціальної адаптації військових з ампутаціями. Результати дослідження. Стаття присвячена дослідженню використання робототехніки у фізичній реабілітації військових з ампутаціями. Зокрема, розглянуто актуальність цієї теми у зв’язку зі зростанням кількості військовослужбовців, які стають жертвами ампутацій унаслідок збройних конфліктів та бойових дій. Проаналізовано переваги використання робототехніки у процесі реабілітації та її вплив на покращення мобільності, якості життя та соціальної інтеграції військових. Висвітлено інноваційні методи та програмне забезпечення, що сприяють оптимізації реабілітаційного процесу. Результати дослідження підкреслюють важливість використання робототехніки як ключового елементу у покращенні якості життя та соціальної адаптації військових з ампутаціями. Встановлено, що використання робототехніки у фізичній реабілітації військових з ампутаціями сприяє покращенню мобільності та функціональних можливостей пацієнтів. Зокрема, застосування робототехніки дозволяє збільшити ефективність терапевтичних процедур, зменшити тривалість реабілітаційного процесу та підвищити загальний рівень самостійності та якості життя військових з ампутаціями. Висновки. Сьогодні використання робототехніки у фізичній реабілітації військових з ампутаціями має велике значення для покращення їхнього життя та соціальної інтеграції, а також є важливим напрямком досліджень і розвитку медичної науки.

АНАЛІЗ ПРИЧИН ТА ЧИННИКІВ НЕМЕДИЧНОГО ВЖИВАННЯ НАРКОТИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ ІН’ЄКЦІЙНИМ ШЛЯХОМ У МІСТІ ЛУЦЬКУ, ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Інна Станіславівна Хоронжевська — 2024-07-31

В статті систематизовано та описано результати проведеного дослідження стосовно причин та чинників початку вживання наркотиків ін’єкційним шляхом на базі Волинської філії Рівненського обласного благодійного фонду «Наше Майбутнє». Основною метою цього дослідження є аналіз причин захворювань наркоманіями у місті Луцьку, Волинської області для попередження цих захворювань та зменшення поширення передачі вірусних гепатитів В та С, ВІЛ-інфекції, туберкульозу шляхом здійснення профілактичної роботи серед людей, котрі вживають наркотики ін’єкційно. Актуальність. Немедичне вживання наркотичних речовин є шкідливим для здоров'я людини, що призводить до захворювань наркоманією, боротьба з якими становить світову проблему. Вживання наркотиків зазвичай починається в підлітковому віці. Фактори зловживання наркотиками включають різноманітні захисні фактори та фактори ризику. Таким чином, проведення емпіричного дослідження має на меті визначити фактори, причини та чинники початку вживання наркотичних препаратів ін’єкційно. Мета роботи – проаналізувати та визначити причини та чинники початку вживання наркотиків ін’єкційно у місті Луцьку, Волинської області. Матеріали та методи. У роботі використовувались аналітичні прийоми епідеміологічного методу, описовий, статистичний та графічні методи. Проведено емпіричне дослідження щодо визначення факторів, причин та чинників початку вживання наркотичних препаратів ін’єкційно серед отримувачів профілактичних послуг Волинської філії Рівненського обласного благодійного фонду «Наше Майбутнє». Результати дослідження. На основі проведеного емпіричного дослідження констатуємо, що є чіткі наслідки для нашого розуміння патогенезу та профілактики вживання наркотиків у ранньому дорослому віці. У ньому пояснюється, що перед початком вживання наркотичних препаратів є чіткі причини та чинники соціального характеру зловживанням психоактивними речовинами. Висновки. Встановлено, що більшість опитаних респондентів відзначили, що основними мотивами початку вживання наркотиків були гострі відчуття нещастя, незадоволеності, депресії, тривоги, нудьги, відчуття невпевненості в собі, а також відсутність достатньої любові та підтримки від рідних та близьких. Можна стверджувати, що перед першим вживанням наркотиків у респондентів вже були друзі та однолітки, які пробували наркотичні речовини. Також варто зазначити, що люди без постійного місця проживання мають багато друзів і активно взаємодіють зі своїм оточенням. Опитані молоді люди, які вживали наркотичні препарати ін'єкційно зазначили, що в місті Луцьку, Волинській області вони досить легко можуть придбати наркотичні засобів для немедичних ін'єкцій.

ДО ПИТАННЯ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ З ХРОНІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ РОТАТОРНОЇ МАНЖЕТИ ПЛЕЧОВОГО СУГЛОБА

Ігор Юліанович Худецький — 2024-07-31

Актуальність. Хронічні захворювання ротаторної манжети, які супроводжуються болем у плечі, є широко поширеною патологією, що веде до обмеження професійної та повсякденної діяльності людини. Існує багато шкал, які можуть описати функцію верхньої кінцівки. Однак, до цього часу відсутня єдина думка щодо оцінки, виражена у клінічних рекомендаціях. Це значно ускладнює розуміння стану пацієнта після реабілітації. Мета..Оптимізація методичних підходів до оцінки ефективності реабілітації пацієнтів з хронічними захворюваннями ротаторної манжети плечового суглоба на основі Міжнародної класифікації функціонування (МКФ). Матеріали та методи. Для оцінки стану пацієнтів використано тест SPADI та візуально-аналогову шкалу (ВАШ), гоніометрію, рентгенографію, комп'ютерну томографію, ультразвукове дослідження (УЗД) та магнітно-резонансну томографію (МРТ). Проведено вибір набору різних категорій МКФ відповідної категорії доменів. Результати. Авторами відібрано категорії МКФ пацієнтів із хронічними захворюваннями ротаторної манжети з обмеженням рухливості у плечовому суглобі та больовим синдромом. Описані проблеми для кожної складової МКФ: структури організму – за 6 категоріями, функції організму – 6 категорій, активності та участі – 25 категорій. Показано принципи кодування за складовими «активність та участь – мобільність, самообслуговування». У процесі реабілітації біль зменшився з 4–6 балів до 2–3 балів, збільшився обсяг рухів на 30–40 %, категорії активності та участі за кодами МКФ змінилися від помірних до легких проблем, що значно знизило проблеми функціональності та покращило якість життя пацієнтів. Висновок. Застосування МКФ дозволяє формувати єдиний підхід до оцінки стану здоров'я пацієнта на різних етапах реабілітації хронічних захворювань плечового суглоба для обґрунтування різних методів фізичної терапії та реабілітаційної медицини.

ТЕХНІКИ РЕЛАКСАЦІЇ В РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ З СИМПТОМАМИ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СИНДРОМУ

Яна Костянтинівна Черняк — 2024-07-31

Актуальність. У сучасному стресовому суспільстві скронево-нижньощелепний синдром (СНЩС), що викликає біль у щелепі та інші розлади, стає все поширенішим. Релаксаційні техніки, такі як глибоке дихання, медитація, йога і прогресивне мʼязове розслаблення, важливі для зниження м’язового тонусу та стресу, можуть поліпшити якість життя пацієнтів і зменшити симптоми СНЩС. Дослідження цих технік може сприяти розробці комплексних підходів до лікування цього синдрому. Мета дослідження – оцінка ефективності застосування технік релаксації, таких як медитація, йога та прогресивне мʼязове розслаблення, для зменшення симптомів скронево-нижньощелепного синдрому. Матеріали та методи. Дослідження, розроблене як контрольований експеримент, оцінювало вплив релаксаційних технік на симптоми скронево-нижньощелепного синдрому у 55 осіб. Інтенсивність болю вимірювалась за допомогою візуальної аналогової шкали (VAS), а функція щелепи за допомогою Індексу функції щелепи (JFI). Електроміографія (ЕМГ) використовувалась для аналізу мʼязової активності, а зміни в рівні стресу оцінювались за допомогою Шкали сприйнятого стресу (PSS). Емоційний стан учасників вивчався за допомогою Шкали позитивної та негативної афектності (PANAS). Учасники регулярно займались медитацією, йогою та прогресивним мʼязовим розслабленням протягом трьох місяців з психологічними оцінками на початку та в кінці дослідження. Результати дослідження. Дослідження показало, що релаксаційні техніки знизили інтенсивність болю на 57% (з 7 до 3 балів за VAS), функціональний стан щелепи покращився на 50% (з 60% до 30% за JFI), мʼязова напруга знизилась на 40% (з 0,75 мВ до 0,45 мВ), рівень стресу знизився на 50% (з 70 до 35 балів за PSS), емоційний стан покращився на 87,5% (з 40 до 75 балів за PANAS). Висновки. Отже, проведене дослідження підтвердило ефективність релаксаційних технік у лікуванні симптомів скронево-нижньощелепного синдрому (СНЩС). Застосування таких методів, як медитація, йога та прогресивна мʼязова релаксація, дозволило значно зменшити інтенсивність болю, покращити функціональний стан щелепи та знизити мʼязову напругу в учасників експерименту. Ці результати не тільки підкреслюють потенціал релаксаційних технік як ефективного засобу в контексті комплексного лікування СНЩС, але й вказують на значний позитивний вплив цих методів на загальне психологічне благополуччя пацієнтів.

ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ЯК СКЛАДОВА САНАТОРНО-КУРОРТНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ У РЕМІСІЇ ОНКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Ганна Анатолівна Шаповалова — 2024-07-31

Актуальність. Фізична терапія (ФТ) – самостійна науково-практична дисципліна, спрямована на відновлення зниженого рівня здоров’я шляхом запобігання прогресуванню наявного захворювання, заміщення втрачених функцій і повернення працездатності засобами фізичної культури з використанням цілющих природних факторів. Найбільш характерною особливістю методу ФТ є використання суворо дозованих фізичних вправ, які направлені на оздоровлення і зміцнення всього організму хворого. Мета. Узагальнення результатів досліджень щодо використання ФТ у процесі санаторно-курортної реабілітації дітей у ремісії онкологічних захворювань. Матеріали і методи. Бібліометричні, аналітичні. Результати дослідження. Як показав аналіз даних літератури та результатів власних досліджень, найбільш оптимальним є застосування ФТ для дітей у періоді ремісії онкологічних захворювань з супутніми неревматичними кардіоміопатіями, вегетативно-судинною дисфункцією, астеноневротичним синдромом, захворюваннями органів дихання. З метою полегшення роботи серця для дітей з неревматичними кардіоміопатіями можуть бути використані фізичні вправи із швидким зниженням ступеню функціонального напруження серцевого м`язу. «Розсіювання» навантаження на великі м`язи тулуба та кінцівок полягає у чергуванні виконання вправ для рук з вправами для ніг та тулуба, не повторюючи кожну вправу більше 3–4 рази. ФТ для дітей у періоді ремісії онкологічних захворювань з супутньою вегетативно-судинною дисфункцією з підвищеною реактивністю судин має на меті поліпшення регуляції серцево-судинної системи шляхом виконання вправ, які сприяють тренуванню регіонарних гемодинамічних реакцій. ФТ для дітей у періоді ремісії онкологічних захворювань з проявами астеноневротичного синдрому передбачають використання засобів емоційного впливу, поступове тренування різних м`язових груп «на витривалість» за умов дозованого використання фізичних навантажень, що не призводять до стану граничного стомлення, широке використання елементів гри та загартовування у вигляді водних процедур, повітряних ванн. ФТ для дітей у періоді ремісії онкологічних захворювань з супутніми захворюваннями органів дихання полягає у тому, що при виконанні циклічних вправ рекомендується узгоджувати дихання з рухами тіла. При повільному темпі на кожний дихальний цикл робиться 6–8 рухів: 3–4 на вдох і 3–4 на видих. При швидкій роботі під час одного дихального циклу можна зробити лише 2–4 кроки. Висновок. Слід вважати цілком обґрунтованим використання ФТ у процесі санаторно-курортної реабілітації дітей у ремісії онкологічних захворювань, особливо у дітей з неревматичними кардіоміопатіями, з синдромом вегетативно-судинної дисфункції, з астеноневротичним синдромом, з захворюваннями органів дихання.