Public Health Journal

INFLUENCE OF FACTORS ON THE MENTAL HEALTH OF YOUNG UKRAINIANS STUDYING IN HIGHER EDUCATIONAL INSTITUTIONS IN MEDICAL SPECIALTIES IN NEW REALITIES

2025-06-10T09:00:17+03:00

Актуальність. Психічне здоров’я належить до найбільш вагомих та серйозних проблем, тому що воно є провідним чинником продуктивності праці й сприяє економічному розвитку країни. Потенціал будь-якої нації залежить від молоді та молодих фахівців, які проходять навчання в закладах вищої освіти. Тому вирішено провести дослідження щодо психоемоційного стану студентської молоді та розробити стратегії для підвищення ментального здоров’я. Мета дослідження: дослідити вплив різних форм навчання на психоемоційний стан студентів, що навчаються в закладах вищої освіти за медичними спеціальностями під час запровадження воєнного стану й ведення активних бойових дій на території України. Вивчити доцільність запровадження змішаної форми навчання і впливу різних форм навчання на якість здобутих знань.Методи: бібліосемантичний аналіз, опитування, соціологічний підхід, медико-статистичні методи, системний підхід та аналіз змісту, структурно-логічний аналіз.Результати дослідження. Результати дослідження показали, що емоційний стан українських студентів суттєво змінюється залежно від форми навчання під час війни. Студенти, які навчаються за денною формою навчання, відзначили, що якість навчання покращилася після переходу з онлайн-навчання. Більшість опитаних студентів задоволена якістю здобутої освіти 86,8 ± 3,37 % і лише 13,2 ± 3,37 % висловили незадоволеність якістю здобутої освіти. Оцінка зібраних даних показала, що більше половини респондентів, а саме 56,0 ± 4,82 %, уважають, що здобуття освіти в онлайн-форматі впливає на якість здобутих знань, лише 16,2 ± 3,67 % зазначили, що онлайн-форма навчання взагалі не впливає на якість освіти. При цьому 82,1 ± 3,83 % респондентів уважають онлайн-форму навчання оптимальним і більш доцільним у сучасних умовах, а 17,9 ± 3,83 % респондентів зазначають, що онлайн-формат навчання є неприйнятним навіть під час воєнного стану. За даними опитування, 81,7 ± 3,86 % студентів відзначили погіршення психоемоційного стану під час переходу на денну форму навчання в умовах воєнного стану й лише 18,3 ± 3,86 % респондентів не відчули жодних змін у психоемоційному стані.Перехід до системи навчання є стресом для студентів насамперед через тривалі бойові дії, постійні повітряні тривоги та порушення сну через сукупність усіх факторів. Висновки. Результати дослідження демонструють готовність студентів адаптуватися до нових обставин, а також необхідність продовжувати вивчати й оцінювати наявні програми для студентів у психологічній підтримці, які покращують їх психічне здоров’я та адаптаційні можливості. А також демонструють потребу в розробленні нових програм підтримки, які відповідають потребам студентів у стресових і надзвичайних ситуаціях.

DEMOGRAPHIC CRISIS AND PUBLIC HEALTH: CONCERNING THE ANALYSIS OF SOME RELATIONSHIP VECTORS

2025-06-10T09:09:00+03:00

Мета. Визначення медико-соціальних проблем суспільства та громадського здоров’я як рушійних сил демографічної кризи в Україні.Матеріали та методи. У роботі використані результати демографічних і медико-соціальних досліджень, які є у відкритому інтернет-доступі. Результати. У роботі проведено аналіз сучасної демографічної ситуації в Україні. Показано, що спосіб життя (неправильне харчування, зловживання алкоголем, тютюнопаління, шкідлива праця, стреси тощо) пересічних українців, особливо працездатних осіб, є пріоритетним фактором впливу на демографічну ситуацію. Основні фактори ризику виникнення неінфекційних захворювань (серцево-судинні захворювання, рак, діабет і хронічні захворювання легень) призводять до 91 % смертей в Україні. Понад 50 % українців нині мають надмірну вагу або ожиріння. 82 % українців вживають алкогольні напої, а 26 % кажуть, що зараз вживають алкоголю більше, ніж до війни. Усього в країні нара- ховується близько 9 мільйонів активних курців, що становлять третину всього працездатного населення країни. Понад 70 % українців відчувають стрес або сильну знервованість. Близько 80 % української молоді мають хронічні захворювання. Щорічно на виробництві травмується близько 50 тисяч осіб, з них 1,5 тис. гинуть, понад 3,5 тис. отримують професійні захворювання. Обґрунтовано, що основою здорового способу життя повинна стати здоров’язберігальна (профілактична) парадигма. Висловлено думки провідних демографів країни щодо значимості вкладу медицини у стан здоров’я населення (30–35 %). У 2021 році 17 % домогосподарств (або 2,5 млн сімей) зазнали катастрофічних витрат на охорону здоров’я. У 2020 році державні витрати на охорону здоров’я становили 8 % від загальних витрат (для країн – кандидатів на вступ до ЄС – 12 %, середній показник ЄС – 14 %). Визначено гостру необхідність серйозних змін і зрушень у механізмі фінансування та системі організації нинішньої системи охорони здоров’я. Висновки. Повоєнне відновлення й активний розвиток всіх сфер суспільного життя передбачає такі обов’язкові складові, як створення умов для здорового способу життя та доступність якісних медичних послуг.

MONITORING OF THE INCIDENCE OF VIRAL HEPATITIS A AMONG THE POPULATION OF RIVNE AND LVIV REGIONS OF UKRAINE IN 2014–2023

2025-06-10T09:12:40+03:00

Стаття присвячена вивченню проблеми поширення вірусного гепатиту А (ГА). Проаналізовано показники захворюваності гепатитом А в Рівненській та Львівській областях України за 2014–2023 роки. Актуальність. У статті висвітлено стан захворюваності ГА до повномасштабного вторгнення РФ на територію України і в період повномасштабної військової агресії.Мета роботи – проаналізувати захворюваність та вивчити особливості поширення вірусного ГА серед населення Рівненської та Львівської областей України протягом 2014–2023 років. Матеріали та методи. Проведений ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності ГА населення Рівненської та Львівської областей України за 2014–2023 роки за даними статистичної звітності (форма № 40-здор. «Звіт про роботу санітарно-епідеміологічної станції», № 1 та №2 «Звіт про окремі інфекції та паразитарні захворювання» (місячна, річна).Результати дослідження. Встановлено, що в період повномасштабного вторгнення РФ на територію України в 2022–2023 роках відмічалось зростання захворюваності ГА у Львівській області в 1,4 рази та підвищення ризику захворюваності у Рівненській області. Серед населення обох областей за період 2017–2023 роки найбільш уразливою щодо ГА була вікова група осіб працездатного віку 25–49 років: у Рівненській області відсоток таких хворих складав 40,48% (85 осіб) від загальної кількості захворілих, у Львівській області – 46,21% (140 осіб), діти до 14 років в структурі захворюваності ГА складали 20,0% та 20,46% відповідно (42 та 62 осіб). Висновки. Встановлено, що в період повномасштабної російської військової агресії на територію України в 2022–2023 роках відмічалось зростання захворюваності ГА у Львівській області в 1,4 рази та підвищення ризику захворюваності ГА у Рівненській області, що потребує посилення епідеміологічного нагляду за цією інфекцією і вимагає мобілізації всіх дій медичних працівників і громад в профілактиці ГА, а також нарощування зусиль політиків для скорішого політичного вирішення припинення російської військової агресії в Україні.

КЛІНІЧНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ОСІБ З ЛАТЕРАЛЬНИМ ЕПІКОНДИЛІТОМ ЛІКТЬОВОГО СУГЛОБА

2025-06-10T09:17:16+03:00

Актуальність. У статті розглянуто латеральний епікондиліт як запально-дегенеративне захворювання, що вражає сухожилки м’язів латеральної сторони передпліччя. Більшість пацієнтів – здебільшого працездатні люди віком 35–50 років, які ведуть активний спосіб життя і регулярно займаються спортом. Біль та обмеження функціональних можливостей кінцівки (найчастіше провідної) спричиняє дискомфорт і суттєво знижує якість життя. Зазначено, що повторення одних і тих же рухів може призвести до надмірного навантаження на сухожилля ліктя, спричиняючи травмування тканин, а згодом до дегенеративних процесів. Захворювання має хронічний перебіг, за якого періоди ремісії чергуються із загостренням, у якому пацієнт, окрім болю, відчуває слабкість м’язів і функціональні обмеження. Стандартний алгоритм реабілітаційного менеджменту – тривале багатоетапне медикаментозне, фізіотерапевтичне та іноді хірургічне втручання. Попит на швидке відновлення функціонального стану, позбавлення болю та повернення до нормального професійного й спортивного життя набув надзвичайної актуальності.Метою дослідження є аналіз сучасних методів діагностики функціональних порушень верхньої кінцівки у хворих з латеральним епікондилітом та розробка комплексної реабілітаційної програми фізичної терапії для осіб з латеральним епікондилітом ліктьового суглоба. Матеріали та методи: аналіз та узагальнення сучасних наукових літературних джерел, інструментальні методи дослідження (опитування, анкетування, тестування, опитувальник PRTEE, шкала болю ВАШ, кистьова динамометрія, мануально-м’язове тестування, специфічні тести Козена, Мілля, Медслі) та методи математичної статистики.Результати дослідження. Показано, що авторська реабілітаційна програма із залученням сучасних методів втручання, як-от масаж глибокого тертя за Сіріаксом, мобілізація рухом за Малліганом та кінезіологічне тейпування, мала високу ефективність відновлення ураженої кінцівки в короткий проміжок часу, що відповідає сучасному попиту осіб працездатного віку з латеральним епікондилітом. Після реабілітаційного менеджменту пацієнти основної групи відмічали значне зменшення болю та покращення функціональності ураженої кінцівки.Висновки. Аналіз отриманих показників в основній групі свідчив про значне зменшення середніх показників інтенсивності болю за шкалою ВАШ із 6,3 бала до 1,7 бала; результати динамометрії також свідчили про збільшення сили в кисті з 35,8 кг на початку до 48,8 кг наприкінці дослідження. Також відмічається зростання сили розгиначів ушкодженої кінцівки за показниками ММТ з 2,63 бала на початку дослідження до 4,8 бала наприкінці. Середнє значення за опитувальником PRTEE становило 31,2 бала, тоді як на початку дослідження цей показник становив 79,7 бала. Так, розрахувавши достовірне значення для кожного параметра, ми отримали статистично значущі результати (р<0,05). Пацієнти також відмічали комфортність проходження курсу, адже втручання не займали багато часу й не спричиняли значного дискомфорту. Схвальна оцінка від учасників дослідження також дає нам змогу рекомендувати програму для використання в реабілітаційних закладах, адже пацієнторієнтований підхід є провідним для сучасної сфери охорони здоров’я.

НАУКОВО-ДОКАЗОВИЙ ПІДХІД ДО БІОМЕХАНІЧНИХ АСПЕКТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ: АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

2025-06-10T09:22:29+03:00

Актуальність. Сучасна реабілітація базується на принципах доказової медицини, де біомеханічний аналіз відіграє ключову роль у розробці індивідуальних програм фізичної терапії. Об’єктивні методи оцінки, як-от 3D-аналіз руху, електроміографія тощо, забезпечують точну діагностику функціональних порушень та моніторинг динаміки відновлення. Актуальність теми зумовлена необхідністю впровадження науково обґрунто- ваних підходів у клінічну практику для підвищення ефективності реабілітаційних заходів і покращення якості життя пацієнтів. Мета роботи – формування цілісного уявлення про науково-доказовий підхід до біомеханічних аспектів діяльності опорно-рухового апарату, який сприяє глибшому розумінню механізмів руху та функціонування тіла.Матеріали та методи. Науково-доказовий підхід до біомеханічних аспектів опорно-рухового апарату. Для досягнення мети проведено бібліосемантичний аналіз літературних джерел, представлених у Scopus (ScienceDirect), з акцентом на найбільш актуальні дослідження, що стосуються цієї теми.Результати дослідження. Аналіз сучасної наукової літератури підтверджує, що науково-доказовий підхід у біомеханіці значно підвищує ефективність фізичної терапії. Використання таких технологій, як 3D-аналіз руху та цифрова діагностика, дає змогу об’єктивно оцінювати стан опорно-рухового апарату. Індивідуалізація реабілітаційних програм на основі біомеханічних параметрів сприяє зниженню ризику повторних травм і пришвидшенню відновлення. Центр маси тіла та його положення мають вирішальне значення для рівноваги, особливо в умовах ампутації або деформацій. Біомеханіка як наука є важливим інструментом у розробці сучасних методів лікування, ортезування й протезування. Рухова функція людини підпорядковується законам механіки, а кожна частина тіла має свій центр ваги, що впливає на загальний баланс. Завдяки застосуванню біомеханічного аналізу можливо не лише виявити патології, а й розробити ефективні стратегії для їх корекції у фізичній терапії.Висновки. Біомеханіка людини є ключовою для розуміння механізмів руху, підтримки рівноваги та адаптації опорно-рухового апарату під час фізичної активності й реабілітації. Завдяки сучасним технологіям, як-от 3D-аналіз руху та цифрова діагностика, можливе точне оцінювання функціонального стану пацієнта та індивідуалізація терапевтичних втручань. Поглиблене знання про анатомічні особливості, центр маси й механізми локомоції дає змогу підвищити ефективність лікування та покращити якість життя.

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ НОРМИ ТА ПАТОЛОГІЇ У ФІЗИЧНІЙ ТЕРАПІЇ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГІПЕРМОБІЛЬНІСТЮ

2025-06-10T09:28:25+03:00

Актуальність. Гіпермобільність суглобів є поширеним явищем серед різних груп населення, включаючи представників сфери мистецтва, які мають надмірний об’єм руху в суглобах через специфічні тренування, а також пацієнтів із патологіями сполучної тканини. Дана стаття спрямована на визначення понять “норми” та “патології” у фізичній терапії пацієнтів із гіпермобільністю. На основі аналізу сучасної літератури та експериментальних досліджень були запропоновані критерії для диференціальної діагностики, які враховують персональну норму пацієнта залежно від віку, статі та професії. Основна увага приділена виявленню ознак патологічного процесу, а також розробці індивідуальних реабілітаційних програм, орієнтованих на персональні показники пацієнта. Отримані результати підкреслюють важливість індивідуального підходу для покращення якості життя пацієнтів та збереження їх професійної діяльності.Мета дослідження. Визначити поняття “норми” та “патології” у фізичній терапії пацієнтів із гіпермобільністю шляхом аналізу персональних показників, враховуючи вік, стать і професійну діяльність, для розробки критеріїв диференціальної діагностики та індивідуальних реабілітаційних програм.Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 24 особи, розподілені на чотири групи: циркові артисти з синдромом гіпермобільності та без нього, офісні працівники з синдромом гіпермобільності та без нього. Для оцінки сили захвату використовувався кистьовий динамометр, а для визначення рухливості суглобів – гоніометрія. Додатково використовувалася шкала Бейтона для скринінгу гіпермобільності та аналіз ускладнень (біль, запалення, вивихи). Усі результати аналізувалися з урахуванням персональних норм учасників. Результати. Дослідження показало, що пацієнти із синдромом гіпермобільності мають значну варіабельність рухливості суглобів та сили захвату, що потребує врахування персональних норм під час фізичної терапії.Використання шкали Бейтона та статистичного підходу дозволило ідентифікувати ознаки патологічного процесу та диференціювати норму від патології. Аналіз показав, що у виконавців з надмірною рухливістю ускладнення не впливали на професійну діяльність, якщо їх враховували у терапевтичних планах. Результати підкреслюють важливість персоналізованого підходу до діагностики та реабілітації.Висновки. Отримані результати демонструють важливість персоналізованого підходу до фізичної терапії пацієнтів із гіпермобільністю. Визначення персональних норм, використання сучасних діагностичних інструментів і врахування професійної специфіки дозволяють ефективно диференціювати норму від патології, покращуючи якість життя пацієнтів і зберігаючи їхню професійну активність.

ВПЛИВ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ НА АМПЛІТУДУ РУХІВ У ПОПЕРЕКОВОМУ ВІДДІЛІ ХРЕБТА В ПАЦІЄНТІВ З ОСТЕОХОНДРОЗОМ

2025-06-10T09:33:25+03:00

Актуальність. Остеохондроз поперекового відділу хребта є одним з найпоширеніших дегенеративно-дистрофічних захворювань опорно-рухового апарату, що супроводжується болем, обмеженням рухливості та зниженням якості життя пацієнтів. Застосування методів фізичної терапії є одним з найбільш ефективних способів відновлення функції хребта та поліпшення загального стану хворих. Фізична терапія сприяє зменшенню больового синдрому, збільшенню амплітуди рухів, покращенню м’язової сили та стабільності. Мета роботи – оцінити вплив фізичної терапії на амплітуду рухів у поперековому відділі хребта в пацієнтів з остеохондрозом поперекового відділу хребта. Матеріали та методи. Проведено оцінку впливу фізичної терапії на рухливість поперекового відділу хребта в пацієнтів з остеохондрозом. Сформовано дві дослідні групи пацієнтів: основна група – 13 осіб віком 38–45 років, які мали остеохондроз поперекового відділу хребта та займалися з фізичним терапевтом за індивідуальною програмою реабілітації, та контрольна група – 13 осіб віком 38–45 років з тим самим діагнозом, які проходили лише медикаментозну терапію.Результати дослідження. Статистично значущі відмінності (основний ефект: p<0,05) виявлені лише в групі дослідження між вимірюванням PI та P2 на 0,9 бала, між PI та P3 на 1,1 бала та між PI та P4 на 1,4 бала. Крім того, проаналізовано порівняння тесту Шобера в чотирьох вимірюваннях (PI, P2, P3, P4) між групою дослідження та контрольною групою. Ми помітили статистично значуще збільшення діапазону рухів у поперековому відділі хребта в групі пацієнтів, які займалися фізичною терапією, порівняно з контрольною групою. Висновки. Застосування фізичної терапії є ефективним методом зменшення больових відчуттів та збільшення рухливості поперекового відділу хребта.

ОСОБЛИВОСТІ СТАНУ ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ ВІЙНИ

2025-06-10T09:38:06+03:00

Актуальність. Дослідження стану здоров’я студентської молоді дає змогу виявити особливості його складових (фізичного, психічного, соціального здоров’я), а також можливі проблеми, які потребують уваги та корекції.Мета роботи: емпірично дослідити показники фізичного, психічного, соціального здоров’я та самооцінки стану здоров’я студентів. Матеріали та методи: теоретичні; емпіричні (методика Войтенка В., анкета Душаніна С., методика САН, методика самооцінки психофізіологічного стану Кокуна О., шкала соматичних симптомів (Чабан О., Хаустова О. та ін.), Гісенський опитувальник соматичних скарг, опитувальник «Стабільність психічного здоров’я – коротка форма» К. Кіз (в адаптації Носенко Е., Четверик-Бурчак А.), методика «Індивідуальна модель психологічного здоров’я» (Козлов А.), шкала психологічного благополуччя Ріфф К., шкала самотності та соціальної ізоляції (Рассел Д., Попелу Л., Фергюсон М.), методика суб’єктивного відчуття самотності (С. Духновський), самоопитувальник стану здоров’я пацієнта (Чабан О., Хаустова О. та ін.); методи описової статистики. Результати дослідження. У статті представлено емпіричне дослідження за основними групами показників фізичного, психічного й соціального здоров’я, а також самооцінку стану здоров’я студентської молоді. Емпірично виявлено, що показники психофізіологічного стану студентів переважно перебувають на достатньому рівні, наявні деякі тенденції щодо погіршення фізичного самопочуття з роками навчання, визначено середній ступінь інтенсивності прояву соматичних симптомів, переважно домінує шкала виснаження, характерний дещо пригнічений стан психічного здоров’я, притаманний переважно інтелектуальний та Я-вектор у структурі психічного здоров’я, дещо виражений прояв самотності, подекуди соціальної ізольованості та тривоги. Підкреслено важливість інтеграції фізичної активності в повсякденне життя студентської молоді. Висновки. Результати дослідження дають змогу переглянути підходи до організації фізичного виховання у ЗВО, посилити впровадження оздоровчих заходів та здійснювати підтримку ментального здоров’я студентів.

РОЛЬ СИСТЕМИ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ ВІЙНИ

2025-06-10T09:44:13+03:00

Актуальність. Війна призводить до серйозних психологічних травм, які можуть мати тривалі та глибокі наслідки для фізичного й емоційного стану постраждалих, що часто веде до складних і виснажливих процесів відновлення, які потребують часу та спеціалізованої допомоги. Процес реабілітації є багатогранним, із необхідністю застосування комплексного підходу, що враховує потребу в особливій увазі до психічного здоров’я, гарантуючи належний супровід. У цьому контексті важливу роль відіграє побудована система медико-соціальної підтримки, яка здатна забезпечити своєчасну та ефективну психологічну допомогу для відновлення нормального функціонування постраждалих осіб.Метою статті є з’ясування ролі системи медико-соціальної підтримки психічного здоров’я населення в умовах війни та оцінка впроваджених ініціатив для покращення його психосоціальної підтримки.Матеріали та методи. Для збору та аналізу даних використовували методи контент-аналізу, статистичного та порівняльного аналізу.Результати дослідження. У статті наголошено на серйозних психологічних проблемах серед населення внаслідок війни в Україні, що проявляються в порушеннях психічного здоров’я. Акцентовано на створенні нових програм підтримки, розширенні доступу до психосоціальних послуг та зміцненні співпраці між державними та недержавними організаціями. Підкреслена важливість забезпечення комплексної допомоги постраждалим, що охоплює роботу психологів, психотерапевтів, лікарів загальної практики, включно з медикаментозним лікуванням та реабілітаційними заходами. Звернено увагу на активний розвиток різноманітних каналів психологічної підтримки населення під час війни, що значно покращує доступ до допомоги для різних категорій осіб.Висновки. Система медико-соціальної підтримки психічного здоров’я є ключовою в забезпеченні емоційної стабільності населення в умовах війни, а координація її державних та недержавних структурних одиниць дає змогу ефективно та оперативно реагувати на кризові ситуації. На сьогодні реалізовано низку важливих ініціатив у контексті психологічної підтримки та допомоги, проте відкритими залишаються питання подальшого розвитку профільних служб, відновлення пошкодженої чи зруйнованої інфраструктури та забезпечення доступу до психологічної допомоги для всіх категорій населення, особливо в зонах, найбільше постраждалих від бойових дій.

СЕНСОРНІ ТА МОТОРНІ ПОРУШЕННЯ В РАЗІ ПЕРИФЕРІЙНОЇ НЕЙРОПАТІЇ, ІНДУКОВАНОЇ ХІМІОТЕРАПІЄЮ В ОНКОХВОРИХ – ПОКАЗАННЯ ДО ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ

2025-06-10T10:05:23+03:00

Актуальність. Хіміотерапія передбачає застосування лікарських засобів синтетичного чи природного походження (цитостатиків). Периферійна нейропатія, індукована хіміотерапією (далі – ПНІХ), виникає у 30–40 % хворих як тяжкий і тривалий побічний ефект. Мета. На основі аналізу літератури описати симптоми та порушення, обґрунтувати причини застосування засобів фізичної терапії в онкохворих у разі ПНІХ. Методи дослідження. Комплексне вивчення та аналіз наукових праць у наукових базах Scopus, Pub-Med, Google Scholar та ін.Результати дослідження. Симптоми ПНІХ призводять до функціональних труднощів, що погіршують повсякденну та соціальну активність, пацієнти відчувають проблеми з рухом, рівновагою і координацією, стають більш схильними до травм і мають більші ризики до падінь. Залежно від характеру ушкоджених нервових волокон виокремлюють три групи симптомів ПНІХ: сенсорні, моторні й вегетативні, прояви яких залежать від виду хіміотерапевтичного препарату. До хіміотерапевтичних препаратів, які чинять нейротоксичну дію на периферійну нервову систему, зараховують сполуки платини, таксани та алкалоїди барвінку, інгібітори протеасом та епотилони.Сенсорні симптоми можуть містити оніміння, поколювання, алодінію, гіпералгезію, парестезію, дизестезію, стріляючий біль, зміну або втрату відчуття вібрації та положення суглоба, порушення ходи й рівноваги, сенсорну атаксію. У важких випадках можлива повна втрата чутливості. Симптоми зазвичай починаються дистально й переміщуються проксимальніше, причому зазвичай спочатку вражаються стопи. Сенсорна нейропатія відмирання проявляється сенсорною парестезією за схемою «панчохи та рукавички». Моторні симптоми проявляються у вигляді периферійної слабкості, погіршення дрібної та великої моторики.Більшість симптомів зберігається, не піддається лікуванню і в багатьох випадках є незворотними, переходячи в хронічні стани. Висновки. Фізична терапія рекомендована як альтернативний немедикаментозний метод профілактики та зменшення побічної симптоматики й проявів ПНІХ під час та після проведеного лікування. З реабілітаційного та клінічного боків симптоми та важкість периферійної нейропатії об’єктивно оцінюють шляхом проведення клінічних обстежень, а також суб’єктивних вимірювань, як-от опитувальники й шкали.

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ В УКРАЇНІ: ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ

2025-06-10T10:13:17+03:00

Актуальність. Надсмертність в Україні та процеси депопуляції продовжують набувати загрозливих масштабів. Разом зі старінням населення серцево-судинні захворювання посідають провідні місця в структурі захворюваності населення, що становить складну проблему для суспільства та ефективності діяльності системи охорони здоров’я. Визначення факторів ризику, забезпечення контролю та профілактики може запобігти виникненню захворювань серцево-судинної системи та надмірної смертності населення. Метою роботи є вивчення та аналіз тенденцій розвитку серцево-судинних захворювань в Україні.Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз та оцінку показників госпіталізованої захворюваності хворобами серцево-судинної системи серед населення України за період 2014–2023 рр. Аналіз захворюваності внаслідок хвороб системи кровообігу здійснений із використанням абсолютних, інтенсивних (рівнів на 1 000 населення), екстенсивних величин та показників динамічного ряду. У роботі застосовано методи системного підходу, структурно-логічного та медико-статистичного аналізу. Результати дослідження. Упродовж останнього десятиліття серцево-судинні захворювання посідають перше місце за кількістю зареєстрованих випадків, кількістю звернень за медичною допомогою та причиною смерті населення України. Динаміка госпіталізованих рівнів захворювань системи кровообігу в Україні залишається на порівняно високому рівні та має тенденцію до зростання, особливо за період 2021–2023 років.Загальна кількість випадків серцево-судинних захворювань за даними обліку всіх медичних закладів щорічно перевищує 20 млн випадків упродовж останніх років. Серед них у середньому по Україні в 41,7 % в осіб чоловічої статі. Важливо те, що 36,3 % таких випадків в Україні спостерігаються в осіб працездатного віку. Гіпертонічна хвороба рідше діагностується в чоловічого населення 39,56 % в середньому в Україні, ішемічна хвороба серця також частіше реєструється серед жінок із середнім значенням в Україні 61,14 %, гострий та повторний інфаркт міокарду в Україні частіше реєструється в чоловіків 59,28 %, зокрема великовогнищевий трансмуральний інфаркт міокарду – 61,81 %. Висновки. Виявлені тенденції та фактори ризику захворювань серцево-судинної системи доцільно використати для розробки національної стратегії для зниження смертності завдяки ефективним програмам профілактики та лікування.

ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА СТАНУ ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ М. НІКОПОЛЯ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗА 2019–2024 РОКИ

2025-06-10T10:19:35+03:00

Актуальність. Після підриву Каховської ГЕС у м. Нікополі (Дніпропетровська область) централізоване водопостачання питної води припинилося, що обумовило пошук альтернативних джерел води, зокрема використання свердловин. Аналіз даних літератури показав обмеженість узагальнюючої інформації щодо водозабезпечення цього міста за 2019–2024 рр. Мета роботи – еколого-гігієнічна оцінка стану водозабезпечення населення м. Нікополя Дніпропетровської області за 2019–2024 рр.Методи дослідження: санітарно-гігієнічні, бібліометричні, аналітичні.Результати дослідження. Показано, що вода на ділянках водозабору Каховського водосховища у 2019 р. – першій половині 2023 р. була маломінералізована, помірно жорстка, нейтральної реакції. Встановлено невідповідність якості води нормативним вимогам за ХСК, кольоровістю, каламутністю, перманганатною окиснюваностю, ХСК, вмістом азоту нітритів, міді, марганцю та цинку. Вода питна із системи централізованого водопостачання не відповідала нормативним вимогам за показниками кольоровості, каламутності, перманганатної окиснюваності, хлороформу, заліза. У воді з децентралізованих джерел мали місце перевищення нормативів за показниками каламутності, кольоровості, присмаку, загальної жорсткості, сухого залишку, вмісту сульфатів, хлоридів, заліза. Моніторинг фізико-хімічних показників якості води нецентралізованого водопостачання у 2023–2024 рр. показав суттєві відхилення від нормативів для артезіанської води, яку населення вимушене вживати як питну, за сухим залишком, жорсткістю, сульфатами, хлоридами, амонієм. Вода водоймищ не відповідала нормативним вимогам за показниками ХСК, сухого залишку, сульфатів, хлоридів. Висновки. Визнано необхідним доочищення артезіанської води м. Нікополя методом зворотного осмосу та відновлення системи централізованого господарсько-питного водопостачання.

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ ТА ДІАГНОСТИКИ ГРИПУ ТА ГРВІ У ВОЛИНСЬКІЙ І МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ (2020–2022 РОКИ)

2025-06-10T10:24:56+03:00

Актуальність дослідження зумовлена високим рівнем захворюваності на грип та ГРВІ в Україні, які щороку становлять до 90 % усіх інфекційних хвороб. Незважаючи на поширеність і тяжкі ускладнення, рівень вакцинації залишається критично низьким. Вивчення регіональних особливостей епідемічного процесу, зокрема в умовах відмінного клімату Волинської та Миколаївської областей, дає змогу глибше зрозуміти вплив природних і соціально-демографічних чинників на динаміку респіраторних інфекцій та вдосконалити підходи до профілактики. Мета роботи – проаналізувати регіональні особливості поширення та діагностики грипу й гострих респіраторних вірусних інфекцій у Волинській і Миколаївській областях упродовж 2020–2022 років.Матеріали та методи. Використано епідеміологічний аналіз офіційних статистичних даних ЦГЗ щодо захворюваності на грип та ГРВІ в Україні, Волинській і Миколаївській областях (2020–2022 рр.). Ураховано інтенсивні показники, епідемічні пороги, вікову структуру, рівні госпіталізації та охоплення щепленнями. Проведено порівняльний аналіз даних лабораторного моніторингу з обласних ОЦКПХ із застосуванням ПЛР, ІФА та МФА для виявлення збудників. Зіставлення регіональних даних дало змогу виявити особливості перебігу епідемічного процесу. Результати дослідження. У 2020–2022 рр. грип та ГРВІ залишалися провідними інфекційними патологіями в Україні, становлячи до 90 % інфекційної захворюваності. Волинська область мала вищі показники зареєстрованих випадків, тоді як у Миколаївській частка лабораторно підтверджених випадків була вищою. Виявлено, що кліматичні умови впливають на сезонність: у Волині епідемії розпочинаються раніше, порівняно з Миколаївщиною. Пандемія COVID-19 і воєнні події зумовили зміну структури збудників, зростання питомої ваги SARS- CoV-2, а у 2021–2022 рр. – повернення циркуляції грипу A(H1N1)pdm09 та B. Діагностика базувалася переважно на ПЛР, доповнена ІФА та МФА в Миколаєві. Вакцинальне покриття в обох регіонах залишалося критично низьким. Отримані результати підкреслюють доцільність регіоналізованого підходу до епіднагляду й профілактики. Висновки. Грип та ГРВІ залишаються основними інфекційними захворюваннями в Україні, щороку охоплюючи до 90 % випадків. У 2020–2022 рр. рівень захворюваності був стабільно високим. Пандемія COVID-19 змінила сезонну динаміку: у 2020–2021 рр. домінував SARS-CoV-2, у 2021–2022 рр. частково повернувся грип. У Волинській області зареєстровано більше випадків захворюваності, тоді як у Миколаївській – вищий відсоток лабораторно підтверджених. Установлено вплив кліматичних відмінностей: на Волині епідемії починаються раніше, на Миколаївщині – пізніше, що варто враховувати, плануючи профілактику. Основним методом діагностики залишалася ПЛР, додатково на півдні використовували ІФА і МФА. Визначені збудники містили SARS-CoV-2, грип A(H1N1) pdm09, H3N2 та B/Victoria. Низький рівень вакцинації потребує підвищення доступності щеплень і просвітницької роботи. Дослідження підтвердило ефективність регіоналізованого підходу до контролю респіраторних інфекцій.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕЛЕРЕАБІЛІТАЦІЇ У ФІЗИЧНІЙ ТЕРАПІЇ: МОЖЛИВОСТІ ДИСТАНЦІЙНОГО ВІДНОВЛЕННЯ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЙ ТА ТРАВМ

2025-06-10T10:32:13+03:00

Актуальність. Стрімкий технологічний поступ дав змогу медикам пристосуватись та надавати медичну допомогу по-новому. Застосування технологій для дистанційного відновлення після операцій та травм надає багато переваг не тільки для лікарів, а й для пацієнтів; має великий потенціал для забезпечення доступу до підтримки якісного відновлення. Завдяки таким технологіям, як мобільні додатки, гаджети, відеоконференції та інтерактивні платформи, пацієнти можуть отримати ефективну допомогу на всіх етапах реабілітації. Це не тільки зменшує витрати та полегшує доступ до медичних послуг, але й підвищує динаміку та результативність процесу реабілітації.Мета роботи – дослідити можливості дистанційного відновлення після операцій та травм шляхом телереабілітації у фізичній терапії. Матеріали та методи. Матеріалами даного дослідження є публікації вітчизняних та іноземних науковців у галузі фізичної та реабілітаційної медицини, біометричних, цифрових технологій щодо впровадження синхронних технологій для моніторингу пацієнтів з різними патологіями. Основою методу досліджень є загальні наукові методи, аналіз, порівняння, логіка та структура, методи індукції та дедукції, синтез, узагальнення, системного підходу.Результати дослідження. Охарактеризовано роль телереабілітації у фізичній терапії. Визначено технічні засоби та платформи для проведення телереабілітаційних програм. З’ясовано переваги та недоліки телереабілітації. Проведено порівняння традиційної фізичної терапії з телереабілітацією. Представлено напрями інтеграції телереабілітації в традиційну медицину. Визначено напрями удосконалення процесу дистанційної реабілітації в фізичній терапії та подано ключові критерії оцінки ефективності телереабілітації. Висновки. Дослідження підкреслюють важливість телереабілітації у фізичній реабілітації, що відкриває нові перспективи для ефективного дистанційного відновлення пацієнтів та покращення реабілітаційного процесу. Перспективи подальших досліджень є оцінювання застосування телереабілітаційних методів для різних груп пацієнтів.

ЕНДОТЕЛІАЛЬНА ДИСФУНКЦІЯ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ В РОЗВИТКУ ГЕСТАЦІЙНОГО ДІАБЕТУ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2025-06-10T10:37:21+03:00

Актуальність Гестаційний діабет (далі – ГД) – це порушення вуглеводного обміну, яке вперше діагностується під час вагітності й зазвичай зникає після пологів. Частота ГД варіюється залежно від популяції, критеріїв діагностики та факторів ризику. За критеріями ВООЗ та IADPSG (International Association of Diabetes and Pregnancy Study Groups), поширеність може сягати 10–18 %. В Україні та країнах Європи цей показник становить 5–12 %.Останніми роками є актуальним дослідження взаємозв’язку гестаційного діабету з ендотеліальною дисфункцією, що дасть змогу покращити менеджмент цієї патології. Мета – провести комплексний аналіз та узагальнити літературні джерела для виявлення основних механізмів розвитку гестаційного діабету за умов ендотеліальної дисфункції. Матеріали і методи. Було проведено систематичний пошук літератури в базах даних. Дані були згруповані за тематичними напрямками для подальшого аналізу та узагальнення сучасного стану знань.Результати. Високий рівень глюкози в крові спричиняє підвищене утворення вільних радикалів, що пошкоджують ендотелій і зменшують синтез оксиду азоту (NO) як ключового фактору судинного розслаблення. За ГД розвивається резистентність до інсуліну, що порушує його здатність стимулювати продукцію NO, підсилюючи вазоконстрикцію та ендотеліальну дисфункцію. Дослідження показують, що ET-1 може сприяти розвитку інсулінорезистентності, що є ключовим патогенетичним механізмом гестаційного діабету. Запалення та активація прозапальних цитокінів. У жінок із ГД відзначається підвищений рівень прозапальних факторів (IL-6, TNF-α), що сприяє пошкодженню ендотелію та розвитку судинної дисфункції. Висновок. Так, гестаційний діабет не лише підвищує ризик ускладнень під час вагітності, а й має довгострокові наслідки, які пов’язані з ендотеліальною функцією. Ця нагальна проблема має вагоме клінічне значення та потребує всебічного, поглибленого дослідження для кращого розуміння її патогенетичних механізмів і можливих терапевтичних підходів.

ЕФЕКТИВНІСТЬ АЕРОБНИХ ТРЕНУВАНЬ У ФІЗИЧНІЙ ТЕРАПІЇ ХВОРОБИ ПАРКІНСОНА: ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ТА КЛІНІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ

2025-06-10T10:42:14+03:00

Актуальність. Хвороба Паркінсона (далі – ХП) є одним з найпоширеніших нейродегенеративних захворювань центральної нервової системи. Навіть за оптимальної медичної допомоги в пацієнтів із ХП спостерігається прогресувальне погіршення функціональної активності, здатності до повсякденної діяльності та соціальної участі. З огляду на це, дедалі більше наукових досліджень підкреслюють важливість інтеграції фізичної терапії в реабілітаційні програми, особливо для корекції моторних і немоторних порушень на ранніх стадіях захворювання.Мета роботи – оцінити сучасні науково-доказові підходи до застосування аеробних тренувань у фізичній терапії хвороби Паркінсона. Матеріали та методи – теоретичний аналіз й узагальнення сучасної наукової та методичної літератури. Результати дослідження. Аналіз досліджень, виконаних протягом останніх 15 років, дав змогу виокремити ключові напрями фізичної терапії, підтверджені високим рівнем доказовості, які сприяють покращенню функціональних результатів та якості життя пацієнтів із ХП. До них належать: аеробні вправи, силові тренування, вправи для покращення балансу, тренування ходи, методи з використанням зворотного зв’язку та групові заняття в громаді. Вибираючи метод втручання, необхідно орієнтуватися на відпрацювання конкретних видів діяльності в порушених сферах кожного пацієнта. Основною рекомендацією щодо фізичної активності при хворобі Паркінсона є аеробні вправи, терапевтичний ефект яких пов’язують із нейропластичністю стріопалідарної системи та підвищеним вивільненням дофаміну. Результати досліджень демонструють різноманітність фізичних втручань, заснованих на аеробних вправах, та їх позитивний вплив на моторні, когнітивні й функціональні показники в пацієнтів із ХП. Висновки. Виконання завдання підвищення ефективності фізичної терапії при хворобі Паркінсона потребує подальших досліджень, спрямованих на оптимізацію протоколів реабілітації та оцінці довгострокових ефектів впливу фізичної терапії.

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО ТА ГРОМАДСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я

2025-06-10T10:53:05+03:00

Актуальність. В умовах реформування системи охорони здоров’я України та післявоєнної відбудови особливої актуальності набуває дослідження механізмів державного та громадського управління галуззю, оскільки ефективність функціонування системи охорони здоров’я безпосередньо залежить від раціональної організації управлінських процесів на всіх рівнях.Мета роботи – теоретично обґрунтувати механізми державного та громадського управління охороною здоров’я в контексті сучасних викликів і потреб післявоєнної відбудови України.Матеріали та методи. Методологічною основою дослідження є комплексний підхід, що поєднує: системний аналіз – для вивчення системи охорони здоров’я як цілісного об’єкта управління; порівняльний аналіз – для зіставлення різних наукових підходів та вивчення міжнародного досвіду; абстрактно-логічний метод – для теоретичного узагальнення та формулювання висновків. Матеріалом дослідження слугували статистичні дані МОЗ України, аналітичні матеріали ВООЗ, зокрема «Стратегія співробітництва ВООЗ з Україною на період до 2030 року», наукові праці вчених з питань державного та громадського управління охороною здоров’я, а також матеріали власних досліджень автора щодо механізмів управління в медичній галузі.Результати дослідження. Проаналізовано сучасні підходи до визначення базових понять галузі: «державне управління», «громадське управління», «система охорони здоров’я». Досліджено особливості функціонування механізмів державного та громадського управління в системі охорони здоров’я, визначено їх структурні компоненти та функціональні характеристики. Виявлено необхідність упровадження стратегічного управління та посилення міжсекторальної співпраці. Обґрунтовано трансформацію від державоцентричної до колаборативної моделі управління. Запропоновано напрями вдосконалення механізмів управління з урахуванням міжнародного досвіду та національних особливостей. Висновки. Установлено, що ефективність державного та громадського управління охороною здоров’я залежить від раціональної організації управлінських процесів і координації зусиль всіх стейкхолдерів. В умовах післявоєнної відбудови необхідно зосередитися на модернізації закладів охорони здоров’я, упровадженні нових методологій оцінки якості медичних послуг та забезпеченні системного розвитку галузі.

ОСОБЛИВОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ З ОСТЕОАРТРИТОМ КОЛІННОГО СУГЛОБА НА САНАТОРНО-КУРОРТНОМУ ЛІКУВАННІ В РИМСЬКИХ ТЕРМАХ У СЛОВЕНІЇ

2025-06-10T10:56:45+03:00

Актуальність. Остеоартрит (далі – ОА) найчастіше вражає колінний суглоб, і пацієнти відчувають запалення, біль, скутість, атрофію м’язів і функціональну інвалідність. Сучасні методи лікування ОА колінного суглоба спрямовані на полегшення цих симптомів різними методами, фармакологічними та нефарма-кологічними. Основним немедикаментозним консервативним лікуванням є бальнеотерапія. Мета – оцінка ефектів бальнеотерапії джерел у Римських Термах як терапії для лікування симптомів й ознак остеоартриту з урахуванням усіх можливих анатомічних локалізацій у дорослих і людей похилого віку.Матеріали та методи. До дослідження долучали дорослих пацієнтів обох статей із середнім віком 64,8 ± 8,9 років з діагнозом ОА колінного суглоба відповідно до класифікації Американського коледжу ревматології. Пацієнти отримували 30-хвилинне лікування термальною водою (36,3°C) у ванні 5 разів на тиждень протягом 3 тижнів та виконували терапевтичні вправи впродовж 50 хвилин три рази на тиждень. Усі пацієнти були випадково розподілені на дві групи: група водопровідної води та пацієнти, які отримували лікування термальною мінеральною водою. Визначали: індекс WOMAC, візуальну аналогову шкалу (далі – ВАШ) для визначення тяжкості болю та анкету «Ваше здоров’я та самопочуття: оцінка показників якості життя». Результати дослідження. У дослідженні не виявлено суттєвих відмінностей у групі з водопровідною водою в балах ВАШ для болю вночі в спокої та впродовж руху в кінцевій точці лікування (через 3 тижні) та в пролонгованому періоді, тобто через два місяці. Але середній бал ВАШ був значно нижчим (менше болю) у групі пацієнтів, які отримували термальні мінеральні води через 3 тижні та під час 2-місячного спостереження (P<0,05).З-поміж пацієнтів проведено анкетування до застосування терапії та після. У нашому дослідженні виявлено поліпшення в усіх параметрах опитувальника SF 36, як короткострокового, так і довгострокового. Спостерігали значне зниження балів WOMAC за підшкалами болю, скутості та фізичних функцій від базового рівня до трьох тижнів та двох місяців терапії (P = 0,000) у групі з мінеральною водою, а також порівняно між групами (P = 0,000).Висновки. Отримані дані свідчать про те, що термальна вода в Римських Термах у Словенії призводить до лікування симптомів й ознак ОА з урахуванням усіх можливих анатомічних локалізацій у дорослих і людей похилого віку. Також підтверджено, що бальнеотерапія в Римських Термах має більш довгостроковий вплив на якість життя людей з тяжкою інвалідністю, зменшуючи відчуття болю та скутість суглобів і збільшуючи рухливість кінцівок.

РЕГІОНАЛЬНІ ТА ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ: АНАЛІТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЛЯ РОЗРОБКИ ШЛЯХІВ ЗМІЦНЕННЯ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

2025-06-10T11:03:50+03:00

Актуальність. Стан стоматологічного громадського здоров’я дітей є серйозною медико-соціальною проблемою, яка зумовлена високою поширеністю захворювань порожнини рота серед дітей та підлітків.Такі хвороби не тільки погіршують якість життя, а й сприяють підвищенню ризику розвитку неінфекційних захворювань через спільні чинники ризику. Крім того, вони посилюють соціально-економічну нерівність у доступі до стоматологічних послуг і створюють значне фінансове навантаження як на родини, так і на систему охорони здоров’я загалом. Мета – визначення регіональних та загальноукраїнських особливостей структурних і динамічних показників організації стоматологічного обслуговування дитячого населення для розробки шляхів зміцнення стоматологічного громадського здоров’я.Матеріали та методи. Організація стоматологічного обслуговування дітей вивчалися за даними національної галузевої статистичної звітності Міністерства охорони здоров’я України щодо основних показників діяльності стоматологічної служби за 2018–2022 роки. Застосовувалися статистичні дані системи МОЗ, представлені на сайті Державної установи «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України» (http://medstat.gov.ua/ukr/statdanMMXIX.html), та інформація з довідників «Стоматологічна допомога в Україні: аналіз основних показників діяльності» за 2018–2022 рр. Було використано комплекс методів описової та аналітичної статистики, а також метод порівняльного аналізу. Для статистичного порівняння величин застосовувалися показники наочності. Статистична обробка проводилася за допомогою Microsoft Excel Microsoft Excel (https://www.microsoft.com/microsoft-365/free-office-online-for-the-web). Результати. Аналіз національної статистичної звітності за 2018–2022 роки виявив значне погіршення організації стоматологічної допомоги дітям в Україні. Особливо занепокоєння викликає скорочення кількості дитячих стоматологів у державних медичних закладах, що в середньому зменшилось на 27,3 %, а в Дніпропетровській області — на 44,4 %. Це напряму вплинуло на зниження відвідуваності стоматологів дітьми та якість профілактичних заходів. Одночасно збільшилася частка дітей, які потребують санації, з 48,7 до 60,8 %, тоді як кількість фактично санованих пацієнтів знизилась майже на 81 %. Державний сектор не встигає за зростаючими потребами, що стимулює перехід пацієнтів у приватні клініки, де показники росту значно перевищують державні.Також виявлено збільшення частки ускладненого карієсу, що є наслідком зниження профілактичного обслуговування. Водночас спостерігається дефіцит якісних статистичних та епідеміологічних даних, що свідчить про потребу в цифровізації обліку й моніторингу здоров’я дітей.Висновки. Виявлені значні негативні тенденції у кадровому забезпеченні, обсягах наданих дітям стоматологічних послуг і доступності стоматологічної допомоги вказують на нагальну необхідність підвищення ефективності профілактики захворювань порожнини рота серед дітей і підлітків, збільшення профілактичного потенціалу стоматологічного обслуговування та потребу в розбудові сектора стоматологічного громадського здоров’я.

АНАЛІЗ ПРИЧИН ТА СТРУКТУРИ ГРУП ІНВАЛІДНОСТІ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ЗА ПЕРІОД 2014–2023 РОКІВ

2025-06-10T11:08:12+03:00

Актуальність. Третина пацієнтів в усьому світі потребують реабілітаційної допомоги на певних етапах свого лікування. Реабілітація для пацієнтів, які її потребують, часто є малодоступною, не відповідає сучасним вимогам через брак фахівців з реабілітації, недостатній обсяг та якість реабілітаційної допомоги.Мета. Епідеміологічний аналіз та оцінка динаміки інвалідності за групами й причинами інвалідності для оцінки обсягу необхідної реабілітаційної допомоги в процесі планування, покращення якості та доступності медичної реабілітації в Україні.Матеріали й методи. Проведено ретроспективний аналіз та оцінку динамічних показників інвалідності серед населення України за період з 2014 до 2023 року. Використано статистичні дані Державної служби статистики та Міністерства охорони здоров’я України. У роботі застосовано методи системного підходу, структурно-логічного та медико-статистичного аналізу.Результати дослідження. Аналіз показників динаміки абсолютних даних загальної та первинної інвалідності (за 2014–2022 роки) засвідчує, що у 2022–2023 роках відбулося зростання загального числа та первинно визнаних осіб з інвалідністю. Причому приріст відбувся в усіх групах інвалідності і за 2021–2023 роки становив: для І групи в середньому на 31,26 %, для ІІ групи – на 35,14 % та для ІІІ групи – на 20,81 % за рік. Установлено, що найбільше зростання кількості осіб з інвалідністю в Україні у 2023 році відбулося з причин хвороб кістково-м’язової системи і сполучної тканини – на 170,73 %, з причин хвороб нервової системи відбулося збільшення інвалідності на 76,20 %, на 72,84 % – через травми, отруєння та наслідки дії зовнішніх причин та на 31,42 % з причини розладів психіки та поведінки. Висновки. Повномасштабна війна призводить до зростання числа осіб з інвалідністю та спричиняє збільшення попиту на реабілітаційну допомогу, що спонукає до пошуку шляхів забезпечення необхідного обсягу, доступності та якості реабілітаційної допомоги для населення України.

ІНСТРУМЕНТАЛЬНА МОБІЛІЗАЦІЯ М’ЯКИХ ТКАНИН ЯК ЗАСІБ ВІДНОВЛЕННЯ СПОРТСМЕНІВ ПІСЛЯ ІНТЕНСИВНИХ ТРЕНУВАНЬ

2025-06-10T11:10:52+03:00

Актуальність. На сьогодні одним із найпростіших, проте високоефективних методів стимуляції відновлювальних процесів у спортсменів є масаж. Його застосування має різнопланову спрямованість залежно від конкретних умов й обраного типу впливу. Масаж відіграє особливо важливу роль у сфері спортивної діяльності, пришвидшуючи відновлення організму після інтенсивних фізичних навантажень. У професійному спорті сформувався окремий напрям масажу, орієнтований на виконання специфічних завдань, що постають перед спортсменами впродовж тренувального процесу та після нього. Особливе значення має використання спортивного масажу перед змагальними виступами або інтенсивними тренувальними сесіями, оскільки він сприяє покращенню гнучкості, зниженню ризику травм, пришвидшенню відновлення організму й позитивно впливає на спортивні результати, що робить цей метод невід’ємним компонентом підготовки спортсменів.З огляду на це, широкого застосування набула методика Instrument Assisted Soft Tissue Mobilization (IASTM), яку використовують після інтенсивних фізичних навантажень. Цей підхід сприяє покращенню мікроциркуляції, активує процеси відновлення тканин і підвищує їх мобільність. Використання цього методу дає змогу фахівцеві впливати на перенапружені тканини, стимулюючи регенерацію через контрольовані мікропошкодження та локалізовану запальну реакцію, що сприяє подальшій відновлювальній адаптації. IASTM також демонструє високу ефективність при лікуванні міофасціальних больових синдромів, спайкових процесів у м’яких тканинах, обмеженого обсягу рухів та функціональної слабкості. Його застосування дає змогу не лише покращити стан м’язів і зв’язкового апарату, а й відновити повноцінну амплітуду рухів у суглобах. Важливою перевагою методу є його універсальність та можливість поєднання з іншими реабілітаційними технологіями – кінезіотерапією, мануальною терапією, фізіотерапією.У сучасній практиці фізичної терапії використання IASTM дедалі частіше поєднується з об’єктивною оцінкою функціонального стану спортсмена. Це дає змогу індивідуалізувати програму втручання та контролювати динаміку відновлення за допомогою сучасних інструментів функціонального тестування. Мета роботи – обґрунтувати роль інструментальної мобілізації м’яких тканин у процесі відновлення спортсменів після інтенсивних фізичних навантажень.Матеріали та методи. Аналіз наукових поглядів авторів щодо ефективного застосування інструментальної мобілізації м’яких тканин у процесі відновлення спортсменів після інтенсивних фізичних навантажень. Результати дослідження. Інструментальна мобілізація м’яких тканин (Instrument-Assisted Soft Tissue Mobilization, IASTM) є ефективним методом відновлення спортсменів після фізичних навантажень, що базується на використанні спеціалізованих інструментів для механічного впливу на м’які тканини та фасції – сполучнотканинні оболонки, що утворюють своєрідний каркас для м’язів. Завдяки цьому методу можна досягти повного розслаблення однієї або декількох груп м’язів. Використання цієї техніки сприяє покращенню кровообігу, стимуляції процесів регенерації тканин, а також відновленню їхньої біомеханічної рухливості відносно інших анатомічних структур.IASTM передбачає використання спеціалізованих інструментів, за допомогою яких здійснюється контрольований механічний вплив на шкіру, рецептори, сполучну тканину та глибокі структури м’яких тканин. Висновки. Так, інструментальна мобілізація м’яких тканин є високоефективним способом відновлення після інтенсивних фізичних навантажень, який сприяє оптимізації функціонального стану опорно-рухового апарату, прискорює регенерацію тканин та запобігає розвитку хронічних патологічних станів. Завдяки поєднанню механічного впливу та нейрофізіологічної стимуляції IASTM посідає важливе місце серед сучасних методів відновлення спортсменів та реабілітації після травм.

ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я ТА ІНВАЛІДИЗАЦІЯ: РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2025-06-10T11:16:22+03:00

Актуальність. Інвалідизація населення відображає стан громадського здоров’я, соціально-економічний розвиток й ефективність медицини. Дослідження на регіональному рівні допомагає виявити чинники зростання інвалідності та шляхи її зниження. Мета роботи ‒ проаналізувати тенденції інвалідизації дорослого населення Тернопільської області, оцінити вплив системи громадського здоров’я на її динаміку та визначити перспективи вдосконалення профілактичних заходів. Матеріали і методи. Для досягнення мети дослідження використано метод аналізу та синтезу, а також метод узагальнення на основі наукових праць, нормативно-правових актів і статистичних даних, що висвітлюють питання інвалідизації та громадського здоров’я. Результати дослідження. У статті досліджено рівень інвалідизації дорослого населення Тернопільської області та його динаміку у 2017–2024 роках. Визначено основні причини інвалідності, серед яких провідні місця посідають серцево-судинні захворювання, онкологічні патології, травматизм та психічні розлади. Проаналізовано вплив системи громадського здоров’я на зниження рівня інвалідизації, зокрема через профілактичні заходи, реабілітаційні програми та доступ до медичних послуг. Окреслено перспективи вдосконалення регіональної політики у сфері запобігання інвалідизації та підвищення якості життя населення. Запропоновані заходи спрямовані на зменшення кількості нових випадків інвалідності та покращення ефективності медико-соціальної підтримки.Висновки. Система громадського здоров’я відіграє важливу роль у зниженні рівня інвалідизації в Тернопільській області. Завдяки комплексним заходам, спрямованим на профілактику, діагностику та реабілітацію, можливо покращити якість життя населення та зменшити соціально-економічні наслідки інвалідизації.

ПОТЕНЦІАЛ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПЕРВИННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОПУЛЯРНИХ ЕЛЕКТРОННИХ МЕДИЧНИХ СИСТЕМ ДЛЯ СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ США ТА УКРАЇНИ

2025-06-10T11:21:21+03:00

Актуальність. Первинна ланка надання медичної допомоги відіграє ключову роль у забезпеченні здоров’я населення. В умовах розвитку цифрових технологій та штучного інтелекту медична галузь зазнає значних змін, що особливо помітно в США. Упровадження інформаційних систем у штатах Нью-Йорк та Нью-Джерсі демонструє високу ефективність у покращенні якості медичних послуг. Водночас в Україні є значний потенціал для модернізації первинної ланки шляхом адаптації передових цифрових рішень. Мета – дослідити особливості організації первинної медичної допомоги в штатах Нью-Йорк і Нью-Джерсі порівняно з Україною, акцентуючи на використанні сучасних інформаційних систем, включно з елементами штучного інтелекту, та запропонувати рекомендації щодо впровадження таких практик в українську систему охорони здоров’я. Матеріали та методи. У дослідженні використані статистичні дані про кількість лікарів первинної ланки, навантаження на одного лікаря, середню частоту звернень пацієнтів, а також аналіз провідних електронних медичних систем у США (Epic Systems, Cerner, Allscripts) та України (Хелсі, Доктор Елекс). Робота проведена із застосуванням методів системного підходу й структурно-логічного аналізу.Результати дослідження. Аналіз показав, що в США широко впроваджують електронні медичні записи (EHR), що інтегруються з лабораторними дослідженнями, страховими компаніями та інструментами підтримки лікарів. Особливою перевагою є використання штучного інтелекту для прогнозування ризиків, автоматизації діагностики та персоналізованого лікування. В Україні інформаційні системи переважно спрямовані на адміністрування процесів, проте вони не забезпечують підтримки клінічних рішень у такому обсязі, як американські аналоги.Висновки. Упровадження штучного інтелекту та вдосконалення інформаційних систем може значно підвищити якість медичних послуг в Україні. Зокрема, необхідно розробити медичні платформи, що міститимуть аналіз симптомів, прогнозування ризиків та підтримку клінічних рішень. Також важливими напрямами є підвищення цифрової грамотності лікарів та забезпечення фінансування розвитку інновацій у сфері охорони здоров’я.

СУЧАСНА ПРОБЛЕМА ЗАХВОРЮВАННЯ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ У РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

2025-06-10T11:25:39+03:00

Актуальність. Останніми роками епідемія туберкульозу в Україні не тільки не ліквідована, а в деяких регіонах навіть набирає обертів. Головними проблемами епідемії туберкульозу на Рівненщині є поширення хіміорезистентного туберкульозу й захворювання в поєднанні з ВІЛ-інфекцією, СНІДом та ковід-інфекцією (COVID-19). Не менш важливою проблемою є невідповідність фтизіатричної служби і її фінансування, яка залежить від фінансового складника країни та руйнування матеріально-технічної бази й скорочення кадрового потенціалу протитуберкульозної служби. Тож дослідження цієї проблеми є беззаперечним.Мета – вивчити валеологічні аспекти туберкульозної інфекції та проаналізувати захворювання населення на туберкульоз в Україні й Рівненській області зокрема для планування заходів щодо зниження її рівня. Матеріали та методи. Під час виконання досліджень використовували теоретичні (вивчення літературних джерел, статистичних даних, аналіз та узагальнення даних лабораторних досліджень) та лабораторні методи: бактеріоскопічний (мікроскопія мазків), бактеріологічний (посів харкотиння на поживні середовища, визначення чутливості культур M.tuberculosis до антимікобактеріальних препаратів) та метод полімеразної ланцюгової реакції).Результати дослідження. Дослідження проводили в клініко-діагностичній лабораторії Рівненського обласного фтизіопульмонологічного медичного центру у 2019–2023. Визначено показники та динаміку поширеності, захворювання й смертності від туберкульозу населення Рівненської області. Визначено, що поширеність усіх форм активного туберкульозу в області становить 49,9, а вперше зареєстрована захворюваність та її рецидиви – 51,3 випадків на 100 тисяч населення. Середньообласний показник смертності зменшився з 8,5 до 5,3 на 100 тисяч населення. Висновки. Туберкульоз є соціальною проблемою Рівненщини, яка віддзеркалює соціально-економічний стан країни.Для вирішення проблеми боротьби з туберкульозом необхідні значні зусилля, насамперед з боку держави, громадськості та медичної служби. Епідеміологічна ситуація з туберкульозу в Рівненській області залишається напруженою.

ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ЯК КОМПОНЕНТ КОМПЛЕКСНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ДОПОМОГИ В РАЗІ ІНСУЛЬТУ

2025-06-10T11:29:21+03:00

Актуальність. Інсульт є однією з основних причин смертності та втрати працездатності в усьому світі. Реабілітація після інсульту спрямована на мінімізацію наслідків та сприяння незалежності людей і потенційне відновлення функціонування.Мета: теоретичний аналіз ефективності застосування фізичної терапії в реабілітації пацієнтів після перенесеного інсульту. Матеріали та методи. Аналіз та систематизація теоретичних даних щодо особливостей впливу втручань фізичної терапії на відновлення втрачених рухових функцій та запобігання ускладненням після інсульту. Результати дослідження. У статті описано широкий спектр втручань, заснованих на порушеннях, обмеженнях активності з метою відновлення на різних стадіях інсульту. Ця стаття зосереджена на підходах реабілітації, зокрема фізичної терапії після інсульту, щоб дати можливість людині з порушенням, пов’язаним з інсультом, досягти свого оптимального фізичного, когнітивного, емоційного, комунікативного та соціального функціонального рівня. Реабілітаційні втручання надають у таких умовах, як: невідкладна стаціонарна допомога або підгостра допомога; стаціонарні реабілітаційні відділення на загальних або змішаних реабілітаційних відділеннях; в амбулаторних або громадських установах, як-от амбулаторії, денні клініки та центри відпочинку; послуги на дому, як-от послуги ранньої виписки з підтримкою та реабілітація вдома.Висновки. У статті розглядається ефективність реабілітаційних втручань з фізичної терапії залежно від періоду реабілітації після інсульту. Фізичний стан пацієнта та період після інсульту не повністю відображає тяжкість його порушення. Однак, установивши рекомендації на основі періоду, можна запропонувати постінсультний догляд, який підходить кожному пацієнту. Тому в дослідженні зроблено спробу проаналізувати програму реабілітації для тих, хто переніс інсульт, і забезпечити відповідні втручання відповідно до фізичного стану пацієнта.

ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ПІСЛЯ ІШЕМІЧНОГО ІНСУЛЬТУ В РАННЬОМУ ВІДНОВНОМУ ПЕРІОДІ

2025-06-10T11:32:46+03:00

Актуальність. Судинні захворювання головного мозку, серед яких інсульт, останніми роками є в списку найважливіших медико-соціальних проблем, оскільки завдають суспільству великого економічного збитку, ставши причиною тривалої інвалідності та смертності Мета роботи – проаналізувати якість програм фізичної терапії для пацієнтів з різною тяжкістю інсульту та обґрунтувати їх вплив на відновлення функціональності. Матеріали та методи. Для обстеження були використанні наступні тести і шкали: шкала Бартел, 10-метровий тест ходи. Статистичну обробку результатів здійснювали в статистичному пакеті MedStat. У всіх випадках за критичний рівень значущості приймалося значення 0,05. Дослідження було проведено в ГO «Реабілітаційний комплекс Агапе Україна». У дослідженні взяли участь 20 пацієнтів, із яких 8 чоловіків та 12 жінок, віком від 50 до70 років. Всі пацієнти перенесли ішемічний інсульт: з ураженням правої / лівої сторони тіла. Реабілітація тривала від 2 до 6 тижнів. Заняття з пацієнтами проводилися 3 рази на день 5 разів на тиждень, тривалістю по 50 хв. Результати дослідження. У значеннях показників 10-ти метрового тесту ходи в ранньому періоді реабілітації пацієнтів-чоловіків з ураженням лівої півкулі головного мозку в порівнянні з початковим обстеженням спостерігалось очевидне покращення. В кінцевих результатах спостерігались значення 80% від норми у порівнянні з початковими 60%, але статистично значимої відмінності в показниках ми не отримали. Натомість в групі чоловіків з ураженням правої півкулі головного мозку значення відрізнялися на рівні p˂0,05. Від початку проведення терапевтичних втручань (46% від норми) було досягнуто високих результатів, що відповідали нормальній ході без порушень, показник становив 99% від норми. У групі пацієнтів-жінок з ураженням лівої півкулі головного мозку значення 10-метрового тесту відрізнялися на рівні значущості p˂0,05. Результат тесту покращився від 30% від норми до 58%. У групі пацієнток з ураженням правої півкулі головного мозку був досягнутий результат лише до 39% від норми в порівнянні з початковими значеннями (20% від норми). Після проведення дослідження було встановлено, що рання фізична терапія позитивно впливає на відновлення функціональної мобільності.Найвищих результатів за шкалою Бартел (90–100 балів) досягнули 8 людей з 20. Статистично доведено, що є значна різниця між функціональним станом на час поступлення та на час виписки. Більшість учасників дослідження продемонстрували прогрес у важливих аспектах функціонування під час відновного періоду. Висновки. Рання реабілітація ефективно впливає на відновлення функції ходи, загального функціонального стану та збільшення м’язової сили верхніх та нижніх кінцівок у пацієнтів, які перенесли ішемічний інсульт.

МОНІТОРИНГ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ГРИПОМ ТА ГРВІ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗА 2014–2023 РОКИ

2025-06-10T11:38:48+03:00

Стаття присвячена вивченню проблеми поширення грипу та гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ). Проаналізовано показники захворюваності грипом та ГРВІ в Кіровоградській області України за 2014–2023 роки.Актуальність. У статті висвітлено стан захворюваності грипом та ГРВІ до повномасштабного вторгнення РФ на територію України і в період повномасштабної військової агресії.Мета роботи – проаналізувати захворюваність та вивчити особливості поширення грипу та ГРВІ серед населення Кіровоградської області України протягом 2014–2023 років. Матеріали та методи. Проведений ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності грипом та ГРВІ населення Кіровоградської області України за 2014–2023 роки за даними статистичної звітності (форма № 40-здор. «Звіт про роботу санітарно-епідеміологічної станції», № 1 та №2 «Звіт про окремі інфекції та паразитарні захворювання» (місячна, річна). Результати дослідження. Моніторинг захворюваності на грип та ГРВІ у Кіровоградській області за 2014–2023 роки виявив локальні особливості епідеміологічного процесу, зокрема зміну домінуючих збудників, вплив пандемії COVID-19 на циркуляцію вірусів грипу. Результати аналізу підкреслюють необхідність посилення лабораторних досліджень у регіоні, підвищення рівня вакцинації та розробки цільових профілактичних програм, адаптованих до регіональних умов. Висновки. Встановлено, що найуразливішими групами щодо захворювання на COVID-19, є особи віком 30–64 роки та старші 65 років. Дослідження підкреслює важливість вірусологічного моніторингу та лабораторної діагностики (зокрема, методу ЗТ-ПЛР), які дозволили виявити еволюцію штамів грипу та SARS-CoV-2.Низький рівень вакцинації проти грипу (2–5% населення) залишається критичною проблемою, що посилює вразливість регіону до епідемій. Воєнні дії додатково ускладнюють збір статистичних даних і впровадження профілактичних заходів, що вимагає адаптації стратегій громадського здоров’я в умовах надзвичайної ситуації.