Public Health Journal

ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС ПІД ЧАС ВОЄННОГО ЧАСУ

2024-12-26T15:43:47+02:00

Актуальність. Два навчальних роки поспіль в Україні у навчальний процес інтенсивно впроваджувались психологічні інструменти під назвою «психологічні хвилинки». Ці підходи рекомендовані МОН України і передбачають використання різних технік та вправ для підтримки ментального здоров’я учнів. Мета цього дослідження – оцінити особливості впровадження «психологічних хвилинок» в освітній процес та вплив використання психологічних інструментів на ментальне здоров’я вчителів під час воєнного стану. Матеріали та методи. Наприкінці 2022/2023 та 2023/2024 навчальних років було проведене рандомізоване опитування 920 (820 жіночої статі) вчителів з усіх регіонів України. Середній вік респондентів становив 45,5±0,4 року. Вчителі надали інформовану згоду і заповнили спеціально розроблений опитувальник. Симптоми тривоги та депресії визначали за допомогою опитувальників GAD-2 та PHQ-2. Результати дослідження. Частка осіб з тривожними симптомами серед учителів становила 38,9±1,7%, а з депресивними – 45,6±1,7%. При цьому не було статистично достовірних відмінностей залежно від року спостереження, хоча серед жінок частка осіб, які відчувають симптоми депресії, була вищою, ніж серед чоловіків на 13,8%. 95,7% вчителів 1–4 класів, 86,4% вчителів 5–9 класів, 54,6% вчителів 10–11 класів інтегрували психологічні засоби в освітній процес. У 2023/2024 році майже 70% вчителів повідомили, що найефективнішими були дихальні вправи та такі засоби арт-терапії, як ізотерапія та музикотерапія. Розраховані логістичні регресійні моделі з урахуванням віку, статі, місця проживання, форми навчання, предмета та класу викладання не показали достовірних відмінностей імовірності розвитку симптомів тривоги та депресії залежно від того, проводили вчителі «психологічні хвилинки» чи ні. Висновки. Результати цього дослідження вказують на необхідність перегляду підходів до впровадження програм психологічної підтримки вчителів у закладах загальної середньої освіти, а також свідчать про необхідність подальшого спостереження за учасниками освітнього процесу під час війни з метою удосконалення майбутніх стратегій підтримки ментального здоров’я.

ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ КУРСУ З ОРГАНІЗАЦІЇ ТА НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

2024-12-27T07:59:41+02:00

Актуальність. Повномасштабна агресія Російської федерації вплинула на всі аспекти суспільного життя громадян України, акцентувавши найбільш важливі соціально значимі види діяльності та проблеми, що з ними пов’язані. З огляду на те, що рівень доступності медичної допомоги є однією з детермінант громадського здоров’я, з одного боку, а збільшення запиту на розвиток первинної ланки медичного забезпечення в умовах воєнних дій на всій території України − з іншого, високий рівень готовності до надання своєчасної та якісної домедичної допомоги постраждалим є одним з пріоритетних завдань сьогодення. Розроблення та впровадження програм підготовки громадян різних спеціальностей з домедичної допомоги, тобто реалізації державної політики у цій сфері, повинно відбуватися на науковій основі. Проте висвітлення в науковій літературі питань з надзвичайно актуальної проблеми − організації сучасного технологічного та методичного забезпечення викладання домедичної допомоги − не є достатнім, науково обґрунтованим і не враховує особливостей сучасного періоду розвитку соціуму в Україні. Мета – науково обґрунтувати шляхи оптимізації навчального процесу викладання організації та надання домедичної допомоги в умовах надзвичайних ситуацій. Матеріали та методи. Представлені результати досліджень, що проводились протягом трьох років з використанням методів анкетування, опитування, хронометражного спостереження, бібліографічного та статистичного методів. Результати. Позитивну відповідь на питання в анкеті «Чи усвідомлюєте ви важливість власної готовності до надання домедичної допомоги постраждалому?» дали 100% здобувачів вищої освіти, крім того, 97,9% з них мають намір постійно вдосконалювати свої практичні навички з базової підтримки життя постраждалого. Отже, можна стверджувати про наявність достовірно високого рівня позитивного мотиваційного складника до опанування курсу з домедичної допомоги у здобувачів. Нами було враховано теоретичну підготовку студентів, а саме середню кількість балів із теми за допомогою стандартизованих тестових завдань на платформі дистанційного навчання Likar. За допомогою анкетування визначаємо студентів, які практично готові надавати домедичну допомогу – «5» балів анкетування. Саме цих студентів використовуємо методом фасилітації, утворивши мікрогрупи. Провівши кореляцію між вхідним рівнем знань студентів та готовністю надавати домедичну допомогу після впровадження експерименту встановили, що існує кореляційний зв’язок (R0=0,628 на рівні значимості p=0,01). Висновки. Результати анкетування дозволяють провести організацію навчально-виховного процесу з урахуванням особливостей базового рівня кожного студента, застосовувати метод фасилітації, що сприяє як більш ефективному використанню навчального часу, так і організації студентоцентрованого заняття.

ВАЖЛИВІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ В ПРОЦЕСІ ВІДНОВЛЕННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМ ДІЯЛЬНОСТІ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ: АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

2024-12-27T08:08:21+02:00

Анотація. Актуальність новітніх технологій реабілітації сьогодні в Україні й інших країнах світу є надзвичайно високою з таких причин, як зростання кількості захворювань і травм; старіння населення; реабілітація після COVID-19; підвищення попиту на персоналізовану медицину й сучасну реабілітацію; розвиток новітніх технологій; покращення якості життя. Мета роботи – проаналізувати світовий досвід необхідності застосування новітніх технологій реабілітації в процесі відновлення пацієнтів із порушенням діяльності опорно-рухового апарату. Матеріали та методи дослідження. За допомогою пошукових баз даних мережі Internet (PubMed, Google Schoolar, PEDro, Scopus, Web of Science) проаналізовано джерела наукової інформації та матеріалів щодо необхідності застосування новітніх технологій реабілітації в процесі відновлення пацієнтів ортопедичного профілю. Результати дослідження та їх обговорення. Новітні технології надзвичайно швидко розвинулися в реабілітаційному середовищі. Технології реабілітації допомагають покращити відновлення пацієнтів, запобігти занепаду й регресу, відстежувати зміни та допомагати підтримувати якість життя пацієнтів з порушенням діяльності опорно-рухового апарату. С. Winstein, Р. Requejo описують новітні технології реабілітації, які мають велику можливість, щоб зробити реабілітацію більш ефективною, результативною й орієнтованою на пацієнта. D. Brennan, L. Tindall, D. Theodoros, J. Brown, M. Campbell, D. Christiana, D. Smith, J. Cason, A. Lee обґрунтували доцільність застосування телереабілітації, де детально описали, що телереабілітація охоплює цілий низку реабілітаційних та абілітаційних послуг, які включають оцінку, моніторинг, профілактику, втручання, нагляд, освіту, консультації та консультування. J. Webster, P. Young, J. Kiecker установили, що пацієнти з ампутацією мають індивідуальні потреби, які необхідно враховувати під час наданні послуг телереабілітації, а процес фізичної терапії для осіб з ампутацією повинен здійснюватися за участю мультидисциплінарної команди, тому телереабілітація також має базуватися на командному підході. S. Rutkowski, P. Kiper, L. Cacciante, J. Mazurek, A. Turolla вивчили й обґрунтували ефективність втручань на основі віртуальної реальності в напрямі реабілітації, установили, що використання спеціальної віртуальної реальності та ігрової віртуальної реальності може бути корисним для лікування верхньої кінцівки, але не для спритності рук і ходи при складних патологіях. Допоміжні технології в процесі реабілітації розроблені для того, щоб забезпечити максимальну самостійність і поліпшити якість життя людей з різними видами обмежень. Вони охоплюють широкий спектр пристроїв і систем, які адаптовані до конкретних потреб користувачів. Висновки. Сучасні технології дають значно підвищити ефективність і швидкість реабілітаційних процесів, забезпечуючи пацієнтам можливість повернутися до активного життя. Вони сприяють індивідуальному підходу до реабілітації, що враховує конкретні потреби кожного пацієнта, і роблять реабілітацію більш безпечною та комфортною.

МЕДИКО-СОЦІАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ ОСТЕОПОРОЗУ ТА ЙОГО УСКЛАДНЕННЯ НА ФОНІ КОРОНАВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ

2024-12-27T08:16:33+02:00

Актуальність. Глобальна пандемія істотно впливає на здоров’я пацієнтів із хронічними неінфекційними захворюваннями, до яких належить остеопороз, тому для встановлення механізмів розвитку патологій кісток, асоційованих із COVID-19, потрібні подальші детальні дослідження з одночасним тривалим спостереженням за пацієнтами, які були інфіковані SARS-CoV-2. Мета роботи – визначити зміни показників мінерального обміну, асоційовані з COVID-19, оцінити їх вплив на зниження рівня кісткової маси й ризик розвитку остеопорозу. Матеріали та методи: основні клініко-лабораторні показники й рівень мінерального статусу в крові пацієнток із коронавірусною інфекцією в І добу госпіталізації. Результати дослідження. Показано, що в більшості пацієнток (24 з 30 осіб; 80%) при надходженні до стаціонару спостерігався дефіцит вітаміну D, про що свідчив низький (<20 нг/мл) показник 25(ОН) D. Також, згідно з даними рангового кореляційного аналізу, виявлена статистична тенденція до зворотного зв’язку між концентрацією сироваткового калію і фосфору й маркерами запалення, зокрема феритином і С-реактивним протеїном. Висновки. Своєчасне виявлення гіпокальціємії та дефіциту вітаміну D з проведенням подальшої медикаментозної корекції сприятиме в подальшому запобіганню патологічній утраті кісткової тканини, спричиненої інфекцією SARS-CoV-2, що дасть змогу знизити прояви остеопорозу.

АНАЛІЗ ВПЛИВУ ЦИФРОВІЗАЦІЇ НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ: ОСНОВНІ АСПЕКТИ Й ТЕНДЕНЦІЇ

2024-12-27T08:22:54+02:00

Актуальність. Дослідження впливу цифровізації на здоров’я людини є актуальним, оскільки швидкий розвиток цифрових технологій суттєво зачіпає різні аспекти нашого життя. Цифрові технології сприяють розвитку нових форм комунікації, але водночас можуть викликати в людини проблеми з опорно-руховим апаратом, порушення зору, серцево-судинні захворювання, стрес, тривожність, депресію, порушення сну й соціальну ізоляцію. Мета статті полягає в проведенні комплексного аналізу впливу цифровізації на здоров’я людини з урахуванням фізичних, психічних і соціальних аспектів. Дослідження дає змогу виявити основні ризики та проблеми, пов’язані з активним використанням цифрових технологій, а також розробити рекомендації для мінімізації негативних наслідків і покращення загального стану здоров’я населення в умовах цифрової трансформації суспільства. Матеріали та методи. Методи дослідження включають аналіз наукових джерел і результатів опитувань, проведених серед 200 людей віком від 18 до 50 років серед представників різних професій. Опитування проводилось через платформу Google Form і включало питання про використання цифрових пристроїв, малорухливий спосіб життя, проблеми з опорно-руховим апаратом, зором та іншими аспектами фізичного здоров’я. Також досліджували рівень фізичної активності респондентів, їх обізнаність про ергономіку робочого місця й використання захисних засобів для зменшення негативного впливу синього світла, вплив на психічне та соціальне здоров’я. Результати дослідження виявили, що більшість опитаних використовують цифрові пристрої більше ніж 4 годин на день, і це негативно впливає на їхнє фізичне та психічне здоров’я, адже проблеми з опорно-руховим апаратом і зором і серцево-судинні захворювання є поширеними серед респондентів. Також з’ясовано, що соціальні мережі сприяють підвищенню рівня стресу, тривожності, депресії та порушення сну. Соціальна ізоляція й зниження якості міжособистісних взаємин також є значними проблемами. Висновки дослідження підкреслюють важливість усвідомленого підходу до використання цифрових технологій. Необхідно розробляти ефективні стратегії та рекомендації для мінімізації негативних наслідків цифровізації, включаючи політику з охорони здоров’я, освітні програми для безпечного використання цифрових технологій та інноваційні підходи до діагностики й лікування захворювань, пов’язаних із цифровізацією. Важливо підвищувати обізнаність населення про ризики, пов’язані з тривалим використанням цифрових пристроїв, і сприяти активному способу життя. Перспективи подальших досліджень включають питання розроблення нових методів діагностики, профілактики й лікування захворювань, пов’язаних із цифровізацією, а також удосконалення освітніх програм для підвищення рівня обізнаності населення про безпечне використання цифрових технологій.

АНАЛІЗ ДОСВІДУ РОБОТИ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

2024-12-27T08:27:01+02:00

Актуальність. Протягом останнього століття з’явилися національні інститути громадського здоров’я (NPHIs) для вирішення постійних і надзвичайних проблем охорони здоров’я. Зважаючи на історичну спадщину та внесок у охорону здоров’я, є нагальна потреба в узагальненні даних літератури щодо досвіду роботи NPHIs. Мета – аналіз даних літератури щодо узагальнення досвіду роботи національних інститутів громадського здоров’я. Методи дослідження. Бібліометричні, аналітичні. Результати. В огляді проаналізовано точки зору лідерів громадського здоров’я та авторів з різних регіонів світу про історичну спадщину, досвід, внески та переваги NPHI. Систематичний пошук у базах даних Medline OVID та Scopus виявив 5731 запис. Загалом 43 статті відповідали критеріям прийнятності та включали точки зору з понад 20 країн Африки, Європи, Північної та Південної Америки. Отримані дані свідчать про давню міжнародну зацікавленість у залученні національних інститутів для вирішення складних проблем охорони здоров’я. Відсутність методів звітності про дослідження свідчить про необхідність використання надійної методології. Кілька статей рекомендують інвестиції в національні інститути громадського здоров’я як стратегію реагування на кризи та зміцнення систем громадського здоров’я в країнах. Результати показують, що сфери, пов’язані з розбудовою потенціалу громадського здоров’я, переплітаються в літературі NPHI. Однак нестача емпіричних якісних або кількісних досліджень вказує на необхідність більш надійних досліджень NPHI у майбутньому. Висновок. Результати показують явні прогалини в таких питаннях, як наукова незалежність, автономія та фінансові ресурси, які заслуговують на подальшу увагу. Наявні та нові проблеми охорони здоров’я (наприклад, неінфекційні захворювання, зміна клімату, резистентність до антимікробних препаратів та потенційні епідемії в майбутньому) підкреслюють важливість і необхідність інвестицій у дослідження, орієнтовані на NPHI.

РОЗРОБКА І ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОГРАМ У СФЕРІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я НА ДЕРЖАВНОМУ І МІСЦЕВОМУ (РЕГІОНАЛЬНОМУ) РІВНЯХ: ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВИЙ ПІДХІД

2024-12-27T08:32:44+02:00

Актуальність. Проблематика формування та фінансування державних, місцевих (регіональних) програм з охорони громадського здоров’я, їх стратегічного планування, оцінки результативності впровадження, розмежування повноважень у цій сфері між зацікавленими сторонами, оптимізації прийняття відповідних рішень в умовах обмеженості фінансових ресурсів є актуальною тематикою наукових досліджень та практичної реалізації. Мета роботи – дослідити зміст програмно-цільового методу державного управління та його використання в розробці програм у сфері громадського здоров’я на державному, регіональному та місцевому рівнях. Матеріали та методи. Для оцінки результативності організації діяльності та фінансування програм у сфері громадського здоров’я на державному і місцевому (регіональному) рівні застосовувалися методи спостереження, аналізу, синтезу, порівняння, групування та узагальнення. Результати дослідження. Розкрита роль державних і місцевих (регіональних) програм громадського здоров’я як інструмента реалізації цілей і завдань держави щодо розв’язання актуальних проблем на основі концентрації та оптимізації ресурсів, досягнення цільових показників стану здоров’я населення. Через програми формуються проєкти профілактичного, лікувального, організаційного, наукового характеру. Показана роль Центру громадського здоров’я в їх координації. На прикладі ДУ «Рівненський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» розкрито специфіку розбудови вертикалі епідемічного контролю в регіонах з метою посилення потенціалу в напрямках комунікації, профілактики та контролю неінфекційних захворювань. Запропоновано застосовувати SWOT-аналіз як інструмент бізнес-планування для виявлення сильних і слабких сторін медичної організації в процесі удосконалення програм. Обґрунтовано заходи щодо підвищення ефективності реалізації програм громадського здоров’я на місцевому (регіональному) рівні. Висновки. Розробка та впровадження державних і місцевих (регіональних) програм вимагає високого рівня компетентності усіх учасників процесу, постійного контролю органів виконавчої влади усіх рівнів, розвитку регіональної системи моніторингу й оцінки у сфері охорони здоров’я, готовності інфраструктури для успішної реалізації завдань.

ВПЛИВ ГІПОКСІТЕРАПІЇ (В УМОВАХ ГІРСЬКОГО ПОВІТРЯ) НА ФІЗИЧНУ РЕАБІЛІТАЦІЮ

2024-12-27T08:40:23+02:00

Актуальність. Гіпоксітерапія – один із ефективних методів фізичної реабілітації. Гіпоксичні тренування використовують при різних порушеннях фізіологічної діяльності людини, а також можна використовувати людям похилого віку й вагітним жінкам. Метою дослідження є дослідити шляхом аналізу літературних даних вплив різних гіпоксичних станів під час фізичної реабілітації, а саме: як умови високогірного повітря впливають на процес фізичної реабілітації. Матеріали та методи. Для проведення цього оглядового дослідження використано систематичний тематичний бібліографічний огляд. Основним порталом для пошуку публікацій обрана база даних Scopus і Web of sciences. Крім того, ми шукали в бібліографії кожної статті, щоб включити більше досліджень, пов’язаних із темою. Усього проаналізовано 45 публікацій. Вивчені джерела класифіковані за їх фокусом. До дослідження включені публікації, що висвітлюють аспекти, пов’язані з впливом гіпоксітерапії (в умовах гірського повітря) на фізичну реабілітацію. Результати дослідження. У роботі опрацьовано літературні джерела, де зібрано та проаналізовано найефективніші способи гіпоксітерапії, а також наведено результати ефективності гіпокситерапії порівняно з традиційними методиками. Висновки. Установлено, що гіпоксітерапія має низку позитивних впливів на організм людини. Сприяє активації процесів кровотворення і збільшує кількість червоних кров’яних клітин, що покращує постачання кисню до тканин та органів. Це особливо важливо в процесі відновлення після травм або хірургічного втручання. Гіпоксія активує механізми, що знижують запалення. Це допомагає пришвидшити процес загоєння й відновлення після різних ушкоджень або захворювань особливо в м’язах і суглобах. За рахунок адаптації до умов зниженої концентрації кисню пацієнти підвищують свою фізичну витривалість, що є важливим аспектом у реабілітації після травм або операцій особливо для спортсменів. Гіпоксія стимулює обмін речовин і нервову систему. Гіпоксітерапія має велику кількість різноманітних підходів для профілактики та фізичної реабілітації хворих. Згідно з оглядом літератури, найбільш практичним є спосіб пасивних інтервальних гіпоксичних та інтервальних гіпоксично-гіпероксічних тренувань. Які в декілька разів ефективніші за інші способи лікування й поліпшення фізичного стану здоров’я людини.

ЗАХВОРЮВАНІСТЬ ДІТЕЙ НА COVID-19 У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ У 2020–2022 РОКАХ І РОЛЬ ХАРЧУВАННЯ У ВІДНОВЛЕННІ ЇХНЬОГО ЗДОРОВ’Я

2024-12-27T08:45:15+02:00

Актуальність. Захворювання на COVID-19 реєструється серед дітей у різному віці, питома вага дітей у 2020–2022 роках коливалася у світі від 2% до 12% від загальної кількості хворих, що робить актуальним пошук і популяризацію методів, які дадуть змогу зменшити негативний вплив і покращити здоров’я дитячого населення. Мета – дослідити рівні захворюваності на COVID-19 серед дітей Полтавської області протягом 2020–2022 років і з’ясувати роль харчування у відновленні їхнього здоров’я. Матеріали та методи. Методи: бібліосемантичний, епідеміологічний, статистичний, аналітичний. Матеріали: аналітичні довідки Полтавського обласного центру контролю та профілактики хвороб «Аналіз захворюваності на небезпечні інфекції, проведення профілактичних та протиепідемічних заходів з інфекційних та паразитарних захворювань по Полтавській області» за 2020–2022 роки, літературні джерела й інтернет-ресурси за тематикою дослідження. Результати дослідження. У 2020–2022 роках у Полтавській області серед дітей було зареєстровано випадків захворювання на COVID-19: у 2020 – 871 (390 на 100 тис.), у 2021 – 5589 (2060 на 100 тис.), у 2022 – 6824 (2980 на 100 тис.), що становило, відповідно, 3%, 5% і 9% від загальної кількості випадків, найбільший показник захворюваності в усі роки був у віці 15–17 років. Важливим фактором одужання дітей після COVID-19 є реабілітація. Реабілітація після інфекційного захворювання – це детоксикація, контроль запальних процесів, харчування, водного балансу та сну. Підвищення імунітету, у тому числі на клітинному рівні, значною мірою визначається достатнім умістом у раціоні білково-енергетичної компоненти, омега-3 поліненасичених жирних кислот, вітамінів і мінералів, особливо таких, що визначаються антиоксидантними властивостями та сприяють їх засвоєнню, таких як ретинол, кальциферол, токоферол, аскорбінова кислота, рутин, цинк, селен, залізо, магній, мідь тощо, тобто забезпечення організму підвищеною кількістю даних субстратів і нутрієнтів, що як сприятимуть ефективному функціонуванню імунної системи, так і матимуть протизапальну дію. Зміна складу харчування є необхідним складником як відновлення здоров’я дитини після захворювання, так і її гармонійного розвитку. Тому інформування щодо цього питання потрібно покладати як на педіатрів і сімейних лікарів, так і на працівників освіти. Висновки. Поширеність COVID-19 серед дітей має досить високий рівень, найчастіше хворіють підлітки 15–17 років, а частка дітей у загальній кількості хворих протягом 2020–2022 років зросла з 3% до 9%. Одним із простих та ефективних методів реабілітації дітей після COVID-19 є організація для них збалансованого харчування й питного режиму з використанням нутрієнтів, які сприяють відновленню здоров’я та зміцненню імунітету.

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАХВОРЮВАНЬ НА РАК СЕЧОВОГО МІХУРА В ЧОЛОВІКІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ КАТЕГОРІЙ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

2024-12-27T09:09:57+02:00

Актуальність. Рак сечового міхура є однією з найбільш поширених онкологічних хвороб, що становить близько 30–50% серед пухлин сечостатевих органів. Захворюваність має тенденцію до зростання особливо серед чоловіків. Це зумовлює необхідність дослідження епідеміологічних показників для покращення діагностики та профілактики. Мета роботи. Метою дослідження є проведення епідеміологічного аналізу захворюваності на рак сечового міхура серед чоловіків різних вікових категорій у Дніпропетровському регіоні. Матеріали та методи. Джерелом даних став Національний канцер-реєстр України. Проаналізовані дані за період 2017–2021 років. Використовували бібліографічний, ретроспективний, статистичний та описовий методи для обробки даних. Результати дослідження. За п’ять років у Дніпропетровському регіоні зареєстровано 1093 нові випадки раку сечового міхура серед чоловіків. Найбільше захворювань діагностовано серед чоловіків старших 60 років (78,3%). Частка захворювань серед чоловіків віком до 40 років становила лише 2,2%. Висновки. Рак сечового міхура залишається значною проблемою серед чоловіків, особливо чоловіків старшого віку. Необхідність ранньої діагностики та профілактики є критично важливою для зниження захворюваності й смертності.

ЛІКУВАННЯ ТЕНДИНОПАТІЇ АХІЛЛОВОГО СУХОЖИЛЛЯ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ

2024-12-27T09:17:42+02:00

Мета дослідження – проаналізувати ефективність впливу розробленого нами комплексу ексцентричних та ізометричних вправ при комплексному лікуванні тендинопатії ахіллового сухожилля. Матеріали та методи. Ахіллове сухожилля – волокнистий сполучнотканинний тяж, утворений у результаті злиття сухожилків литкового й камбалоподібного м’язів і прикріплений до п’яткової кістки. Тендинопатія ахіллового сухожилля – це хронічне прогресуюче захворювання внаслідок поступової акумуляції травматичних, запальних і дистрофічно-дегенеративних уражень, які призводять до анатомічних, структурних і функціональних змін. У вітчизняній і світовій літературі запропоновано різноманітні способи лікування тендинопатії, однак загальноприйнятої методики немає, способи лікування постійно змінюється. Наприклад, із недавніх пір істотно змінилася тенденція використання фізичної терапії при тендинопатії ахіллового сухожилля, а саме: від тривалої іммобілізації з виключно щадним поводженням з ураженим тканинами до раннього навантаження м’язово-сухожильного комплексу спеціальними ексцентричними й ізометричними вправами. Як це на перший погляд не парадоксально, але на твердження фахівців, не іммобілізація і спокій відновлюють дистрофічно змінені тканини при тендинопатії, а легкі спеціальні фізичні навантаження, спрямовані на поступове, повільне й щадне розтягування литкових м’язів та ахіллового сухожилля. Ефективність відновлення ураженого тендинопатією ахіллового сухожилля за допомогою ексцентричної та ізометричної гімнастики стало метою проведення педагогічного експерименту. У ньому добровільно взяли участь 22 пацієнти, які були поділені на 2 рівноцінні групи – основну й контрольну – по 11 учасників. Для проведення експерименту ми розробили комплекс ексцентричних та ізометричних вправ, спрямованих на розслаблення перевтомлених і напружених задніх м’язів ураженої гомілки й ахіллового сухожилля. Експеримент тривав півтора місяці (6 тижнів). Різниця в лікуванні пацієнтів основної групи полягала в тому, що вони відразу почали займатися розробленою нами фізичною гімнастикою на додаток до базового лікування в лікувальному закладі (Рівненська міська поліклініка № 1), яке отримували пацієнти обох груп. На заключному етапі експерименту досліджено інтенсивність больових проявів в ураженому ахілловому сухожиллі (за візуально-аналоговою шкалою болю) після помірних фізичних навантажень за двома тестами: 1. Після півторакілометрової ходьби середнім темпом; 2. Після стрибкового тесту на 10 см у висоту (30 стрибків на одній ураженій нозі протягом 15 секунд – 2 стрибки за секунду). Проаналізуємо лише крайні показники – повна відсутність болю (0 балів) і наявність інтенсивного болю (7–8 балів). Отримано такі результати: повна відсутність болю в ахілловому сухожиллі після півторакілометрової ходьби в пацієнтів основної групи була на 27,3% меншою (9,1% проти 36,7%), ніж у пацієнтів контрольної групи; відсутність болю після стрибкового тесту також виявилася в основній групі на 27,3% меншою (0% проти 27,3%). Під час аналізу появи інтенсивного болю (7–8 балів) після проведення зазначених тестів отримані такі результати: після дозованої ходьби біль в ахілловому сухожиллі в пацієнтів основної групи на 18,2% є меншим (0% проти 18,2%), а після стрибкового тесту – на 9,1% (9,1% проти на 18,2%), ніж у контрольної. Висновки. Застосування розслаблювальної фізичної терапії в складі комплексного лікування тендинопатії ахіллового сухожилля, а саме ексцентричних та ізометричних вправ, позитивно впливає на відновлення місцевих і загальних функціональних порушень сухожилля, викликаних захворюванням.

АДАПТАЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ СТУДЕНТІВ МОЛОДШИХ КУРСІВ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНЯ ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ЗМІН У ДИНАМІЦІ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

2024-12-27T09:36:50+02:00

Актуальність. Збереження та зміцнення здоров’я молоді було, є і буде пріоритетним завданням для науковців. Однак останні дослідження демонструють зниження показників фізичного розвитку осіб молодого віку та стрімке погіршення стану їхнього здоров’я. Фізичне здоров’я вказує на рівень росту й розвитку органів і систем організму, є основою морфологічних і функціональних резервів адаптаційних реакцій. Ефективність пристосування людини до впливу факторів навколишнього середовища залежить від її адаптаційних можливостей, які є індивідуально-типологічними характеристиками певної особи й забезпечують спроможність успішно адаптуватися у фізіологічному та психологічному плані. Мета роботи – проаналізувати індивідуальні адаптаційні можливості студентів молодших курсів закладу вищої медичної освіти залежно від рівня фізичного здоров’я й особливості їх змін у динаміці навчального процесу, а також оцінити ефективність авторської психокорекційної програми «Оптимізація психофізіологічних ресурсів організму». Матеріали та методи. У ході дослідження обстежено 230 практично здорових студентів Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова віком від 17 до 22 років. Студенти-медики проходили дослідження в декілька етапів: на І курсі в міжсесійному й сесійному періодах і на ІІ курсі в міжсесійному й сесійному періодах. На ІІ курсі навчання частина студентів узяла участь в авторській психокорекційній програмі «Оптимізація психофізіологічних ресурсів організму». Оцінювання рівня фізичного здоров’я проводили за методикою кількісної експрес-оцінки рівня соматичного здоров’я. Адаптаційні можливості студентів визначали за класичною загальноприйнятою методикою. Для статистичного аналізу використовувався ліцензійний статистичний пакет «Statistica 6.1» (ліцензія № ВXXR901E245722FA). Достовірність різниці значень між незалежними кількісними величинами визначали за допомогою U-критерія Мана-Уітні. Різницю між величинами, вираженими у %, визначали за формулою Вейбера. Результати дослідження. Аналізуючи фізичне здоров’я студентів-медиків, установили, що рівень фізичного здоров’я вище середнього мали 4,3%, середній рівень – 22,6%, нижче середнього – 31,7%, низький рівень – 41,3% молоді, тоді як високий рівень фізичного здоров’я не реєструвався загалом. Адаптаційні можливості прямо пропорційно залежать від рівня фізичного здоров’я, зі зниженням рівня фізичного здоров’я знижується адаптаційний потенціал організму, особливо під час інтенсивних розумових навантажень (сесії). Достовірність різниці між порівнюваними групами становила р<0,001, р<0,01, р<0,05. Відмічалася позитивна динаміка в адаптації до умов навчання в медичному закладі вищої освіти серед студентів, які засвоїли авторську психокорекційну програму. Висновки. Більшість студентів мала середній, нижче середнього й низький рівні фізичного здоров’я. Надмірні інтелектуальні навантаження посилюють напруження механізмів адаптації людини, виснажуючи її ресурси. Опанувавши навички психокорекційної програми, можна ефективно працювати над збереженням власних резервів.

ІСТОРІЯ РЕАБІЛІТАЦІЇ МІННО-ВИБУХОВОЇ ТРАВМИ

2024-12-27T09:42:19+02:00

Актуальність. Мінно-вибухова травма – це комплексне поранення, що виникає внаслідок одночасного впливу різних пошкоджувальних факторів, таких як ударна хвиля, газополум’яний струмінь, уламки вибухового пристрою. Цей тип ураження відрізняється своєю важкістю, специфічністю пошкоджень і несприятливим перебігом. Описано особливості мінно-вибухової травми. Ключовим аспектом у плануванні реабілітаційних заходів є детальне й точне оцінювання травми, яке дає змогу визначити ступінь пошкодження та можливі ризики для пацієнта. Мета роботи – проаналізувати джерела наукової літератури щодо історії реабілітації мінно-вибухової травми. Матеріали та методи. У процесі роботи використані такі методи: історичний, порівняльний, логічний і системно-структурний аналіз, індукції та дедукції, аналізу й синтезу, узагальнення, системного підходу. Результати дослідження. Проаналізовано історичні аспекти реабілітаційного процесу мінно-вибухової травми. Установлено, що сьогодні перспективним напрямом реабілітації пацієнтів з мінно-вибуховими травмами є широке використання інноваційних технологій, зокрема віртуальної та доповненої реальності, роботизованої механотерапії, біологічного зворотного зв’язку й інтерфейсів «мозок-комп’ютер». Гейміфікація реабілітаційних заходів підвищує їх ефективність. Одним із перспективних методів реабілітації пацієнтів з бойовими травмами спинного мозку є роботизована механотерапія, зокрема тренування в екзоскелеті, що позитивно впливає на функціональний стан, серцево-судинну систему та психоемоційний фон. Висновки. З’ясовано, що сучасні війни мають певні особливості, які значно впливають на характер і різноманітність травм у військовослужбовців у зоні бойових дій. Реабілітація пацієнтів з мінно-вибуховими травмами повинна бути комплексною і включати медичні й соціальні аспекти. Вона має базуватися на мультидисциплінарному підході, починатися на ранніх етапах, бути індивідуалізованою та безперервною. За потреби реабілітація має включати стаціонарне лікування в спеціалізованих відділеннях або центрах.

СТАН ЗАХВОРЮВАНОСТІ ВІРУСНИМИ ГЕПАТИТАМИ А, В, С У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ЗА 2019–2023 РОКИ

2024-12-27T09:53:04+02:00

Актуальність. У статті висвітлено стан дослідження проблеми захворюваності вірусними гепатитами А, В, С (ГА, ГВ, ГС) та вперше виявленими хронічними гепатитами В та С (ХГВ та ХГС) у Львівській області за 2019–2023 роки, показано збільшення ризиків захворювань ГА, ГВ, ГС під час війни. Мета роботи – проаналізувати стан захворюваності ГА, ГВ, ГС, ХГВ, ХГС у Львівській області за 2019–2023 роки, визначити ризики та тенденції захворювань на вірусні гепатит, у т.ч. під час російської військової агресії. Матеріали та методи. У роботі використовувались аналітичні прийоми епідеміологічного методу, описовий, статистичний та графічні методи. Проведений ретроспективний епідеміологічний аналіз структури захворювань ГА, ГВ, ГС, ХГВ, ХГС за 2019–2023 роки в Львів ській області. Результати. У Львівській області під час другого року військової російської агресії спостерігається різке збільшення захворюваності гострим гепатитом В у 1,9 раза – з 2,19 вип. на 100 тис. населення (2021 р.) до 4,19 вип. на 100 тис. населення (2023 р.). У 2023 р. показник захворюваності хронічним гепатитом В в області виріс до 4,68 вип. на 100 тис. населення, що було вище середньодержавного показника на 27,6%. За період 2019–2023 рр. захворюваність гострим гепатитом С у Львівській області зросла з 1,12 вип. на 100 тис. населення (2019 р.) до 1,2 вип. на 100 тис. населення (2023 р.). Захворюваність хронічним гепатитом С за період 2019–2023 рр. у Львівській області зросла на 29,34% – з 11,39 вип. на 100 тис. населення (2019 р.) до 16,12 вип. на 100 тис. населення (2023 р.). Під час другого року військової російської агресії (2023 р.) в Україні захворюваність ГА порівняно з 2022 р. зросла в 4,7 р. У Львівській області протягом 2019–2023 рр. показники захворюваності ГА були нижчими від середньодержавного показника. Висновки. Захворюваність на ГА, ГВ, ГС у Львівській області залишається актуальною проблемою, що потребує постійної уваги з боку профільних фахівців. На шляху до елімінації вірусних гепатитів у Львівській області та Україні відзначались певні успіхи, що проявлялись у зниженні показників захворюваності гострими та хронічними гепатитами В і С, гепатитом А в 2019–2021 рр. Проте російська військова агресія проти нашої країни призвела до підвищення ризиків зараження як гепатитами В і С у Львівській області та Україні, так і гепатитом А в Україні.